ораниця

РІЛЛЯ́, ОРАНИ́ЦЯ розм., ОРАНИ́НА розм., О́РАНКА розм., РОЛЯ́ діал. Чорна рілля рівно клалась скиба за скибою з-під нового плуга (М. Коцюбинський); Стояла ясна знадобідня пора над неозорим зеленавим полем з чорними латками ораниці (П. Колесник); Старий Прокіпчук важко ступав вогкою ораниною (Мирослав Ірчан); Дай мені тільки гартовані рала; Зріж лемешем мою сіру вершину, Кинь по тій оранці зерна частину (Я. Щоголів); Оце йду додому і стежки не бачу, землі не чую од журби: то по ролі скачу, то в ярок залізу (Ганна Барвінок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ораниця — Зоране поле [III] Словник з творів Івана Франка
  2. ораниця — орани́ця іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. ораниця — -і, ж., розм., рідко. Те саме, що рілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ораниця — ОРАНИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що рілля́. Стояла ясна .. пора над неозорим зеленавим полем з чорними латками ораниці (О. Копиленко); На зеленій горі чорніє .. шматок ораниці (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  5. ораниця — ОРАНИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що рілля́. Стояла ясна.. пора над неозорим зеленавим полем з чорними латками ораниці (Коп., Навколо полум’я, 1961, 3); На зеленій горі чорніє.. шматок ораниці (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 55). Словник української мови в 11 томах
  6. ораниця — Орани́ця, -ці ж. Вспаханное поле. Попід тоті ораниці студені криниці. Гол. IV. 489. Словник української мови Грінченка