оригінал

ДИВА́К (той, хто викликає здивування своєю поведінкою, вчинками), ЧУДА́К, ОРИГІНА́Л розм., ЧУДА́Р розм., ЧУДИ́ЛО розм., ЧУДІ́Й розм., ЧУДОДІ́Й розм., ХИМЕ́РНИК розм., ХИМЕ́РА розм., ПРОЯ́ВА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ЕКСЦЕ́НТРИК заст.; КУМЕ́ДНИК (той, хто викликає сміх). Треба заспокоювати цього дивака. Тямущий інженер, а боїться кожної дурниці, з кожної мухи ладен зробити отакенного слона (Ю. Шовкопляс); Іван Чорногорець був химерний чоловік. По селу про нього ходило багато всяких переказів і легенд. Із цих оповідань фізіономія його вимальовувалась, як фізіономія сільського чудака в гіршому разі і оригінала — в кращому (І. Сенченко); — От чудар! Якісь там недоумкуваті дівчата сказали дурницю, а ти ось і на рідну матір, і на всіх лютуєш (Є. Кротевич); Мій товариш таки чудило був: усе щось зморозить (Г. Хоткевич); — Цей будинок колись будував для себе один чудій-адмірал (Ю. Яновський); (Вареник:) Дементій Васильович вже навчилися пихи такої: ніби з тобою говорять, а дивляться он куди. Чудодій! (М. Кропивницький); Надрукована книжка про химерника із Яблунівки так і не потрапила на прилавки магазинів (Є. Гуцало); — Не раз я насипав йому шапку талярами, так ідучи й витрусить на порозі.. Такий химера! (П. Куліш); — Що це воно за проява: пані яка, "бариня", чи з простих? (А. Кримський); — Сам собі їсти варить, сорочки пере... бурлакує старий причуда (С. Васильченко); У цього калмикуватого кумедника, мабуть, таки не всі дома (М. Рудь).

ОРИГІНА́Л (те, що є основою для відтворення, копіювання, перероблення тощо), ПЕРШОТВІ́Р, ПЕРВОТВІ́Р, ПЕРШОДЖЕРЕЛО. Життя і твори Шевченка так вразили й захопили Войнич, що вона вивчила українську мову, щоб читати поета в оригіналі (В. Козаченко); Жоден переклад неспроможний до кінця вичерпати першотвір (з газети); З французьких книжок, окрім Жорж Занда, я мало читала в первотворі, більш у перекладах (Леся Українка); Зараз великого поширення набуває звертання до першоджерел (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оригінал — оригіна́л 1 іменник чоловічого роду, істота про людину оригіна́л 2 іменник чоловічого роду першотвір Орфографічний словник української мови
  2. оригінал — I [ориег'інал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў (першотвір) II [ориег'інал] -ла, м. (на) -лов'і/-л'і, мн. -лие, -л'іў (про людину) Орфоепічний словник української мови
  3. оригінал — ч. 1》 род. -у. Те, що є основою для відтворення, копіювання, переробки і т. ін. || Справжній твір або документ (не копія). Текст, з якого роблять переклад на іншу мову. || Текст, малюнок і т. ін. для поліграфічного відтворення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оригінал — (твір) першотвір, авторотвір, див. первотвір, (людина) дивак, (вона) дивачка, чудій, чудасій, чудар, чудняй, химерник, (вона) химерниця Словник чужослів Павло Штепа
  5. оригінал — ОРИГІНА́Л, ч. 1. род. у. Те, що є основою для відтворення, копіювання, переробки і т. ін. – Цей документ ворога варто опублікувати в газетах, а оригінал зберегти для музею (В. Кучер); Художник статую з натури малював. І вийшла статуя не зовсім гожа. Словник української мови у 20 томах
  6. оригінал — оригіна́л (від лат. originalis – первісний, природжений) 1. Справжній твір (не копія). 2. Первинний, вихідний документ. 3. Справжній документ, рукопис на відміну від копії або підробки, фальсифікації. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. оригінал — Документ у своєму первісному матеріальному й змістовому вигляді; автентичний взірець (не копія). Універсальний словник-енциклопедія
  8. оригінал — ОРИГІНА́Л, у, ч. 1. Те, що є основою для відтворення, копіювання, переробки і т. ін. — Цей документ ворога варто опублікувати в газетах, а оригінал зберегти для музею (Кучер, Чорноморці, 1956, 138); Художник статую з натури малював. Словник української мови в 11 томах
  9. оригінал — рос. оригинал 1. Перший, основний примірник документа. 2. У міжнародних торговельних операціях — штамп на першому примірнику документа, договору. Eкономічна енциклопедія