орленя

ОРЛЯ́ (пташа орла), ОРЛЕНЯ́, ВІРЛЯ́ фольк. За три місяці напівголе орля перетворилося на могутнього грізного птаха (З. Тулуб); — Богазе забажалось мать молоде орленя (І. Нечуй-Левицький); Як вірлята без вірлонька, — Так ми, бідні, без татонька! (дума).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орленя — орленя́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. орленя — -яти, с. Те саме, що орля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. орленя — ОРЛЕНЯ́, ня́ти, с. Те саме, що орля́. Він [орел] же все лупить по троє дітей, кожне літо по троє орленят (з казки); – Знаєш що, Уласе! Богазі забажалось мать молоде орленя. Вона бажає, щоб ти дістав його з орлиного гнізда в скелях (І. Словник української мови у 20 томах
  4. орленя — Орленя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. орленя — ОРЛЕНЯ́, я́ти, с. Те саме, що орля́. — Знаєш що, Уласе! Богазі забажалось мать молоде орленя. Вона бажає, щоб ти дістав його з орлиного гнізда в скелях (Н.-Лев., III, 1956, 299); *Образно. Два сини були у хана, Орленята степові, — Через Дон вони у човнах Перехо́пились живі (Фр., XIII, 1954, 354). Словник української мови в 11 томах
  6. орленя — Орленя́, -ня́ти с. Орленокъ. Летить орел і орленя. Мнж. 37. Надлетіли орленята, круту гору вкрили. Чуб. V. 969. Словник української мови Грінченка