орудник
КЕРІВНИ́К (той, хто керує кимсь, чимсь, очолює когось, щось), ПРОВІДНИ́К, ПРОВОДИ́Р, ПРОВІ́ДЦЯ розм., ПРОВОДА́Р розм., ПРОВІ́ДЕЦЬ розм., ОРУДА́Р заст., ОРУ́ДНИК заст., МЕ́НТОР заст.; ГОЛОВА́, ГЛАВА́ уроч. (перев. особа, яка очолює якесь велике підприємство, установу або справу, захід тощо); ДИРЕ́КТОР (на підприємстві, в установі, закладі тощо); ПРАВИ́ТЕЛЬ заст. (у канцелярії). Керівник експедиції; Керівник наукових робіт; Другого ж таки дня вчителеві не дали дров.. Діти мерзли, вчитель приходив у волость, гризся, але ж похитнути незламність духу сільських орударів не міг (Б. Грінченко); Голова (глава) фірми; Особливо неприємно, коли директор школи викликає матір і скаржиться їй на мене (Л. Смілянський); Таня застругала останній олівець, згорнула з столу в папірець стружки, взяла стаканчик з олівцями (Кулик любив різнокольорові олівці) і понесла в кабінет принципала (П. Загребельний); Був тут судовий слідчий Чорнокнижний і старший помічник правителя канцелярії губернатора пан Воронець (М. Стельмах). — Пор. нача́льник.
Значення в інших словниках
- орудник — ору́дник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- орудник — -а, ч., рідко. 1》 Те саме, що орудар. 2》 Той, хто є знаряддям у чиїх-небудь руках; виконавець чужої волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- орудник — ОРУ́ДНИК, а, ч., рідко. 1. Те саме, що ору́да́р. * Образно. Голова є набагато важливішим орудником полководця, ніж сила плечей, рук та ніг (Юліан Опільський). 2. Той, хто є знаряддям у чиїх-небудь руках; виконавець чужої волі. Словник української мови у 20 томах
- орудник — ОРУ́ДНИК, а, ч., рідко. 1. Те саме, що ору́да́р. 2. Той, хто є знаряддям у чиїх-небудь руках; виконавець чужої волі. Словник української мови в 11 томах
- орудник — Ору́дник, -ка м. Руководитель. І те велике, що він починає, орудників грядущих дожидає. К. ЦН. 200. Словник української мови Грінченка