осаджати

ЗАСЕЛЯ́ТИ (займати незаселене місце для проживання людей), ЗАСЕ́ЛЮВАТИ, НАСЕЛЯ́ТИ, КОЛОНІЗУВА́ТИ, ОСЕЛЯ́ТИ рідко, ОСЕ́ЛЮВАТИ рідко, ЗАЛЮ́ДНЮВАТИ рідко, ЗАЛЮДНЯ́ТИ рідко, ОСА́ДЖУВАТИ заст., ОСАДЖА́ТИ заст. — Док.: засели́ти, насели́ти, колонізува́ти, осели́ти, залю́днити, осади́ти. Єремія привіз з собою шляхтичів.. й звелів їм правити маєтностями і заселяти осадами порожні степи (І. Нечуй-Левицький); Є сторона — Гесперійською греки її прозивають.. Люд енотрійський її оселив (М. Зеров); Засніжені простори Чукотки такі безнадійно пустельні, що їх мимоволі залюднюєш хоч в уяві (П. Загребельний); Ой осадив він три села людей: Ой одне село старими людьми, а друге село парубойками (парубками), А третє село дівчинойками (дівчатами) (дума).

ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ (ВПУСКА́ТИ), ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). — Док.: опусти́ти, спусти́ти, зни́зити, упусти́ти (впусти́ти), попусти́ти, зві́сити, пові́сити, осади́ти, присади́ти, пону́рити, поту́пити. Денис, ..не опускаючи рушниці, великими стрибками побіг озиминою в тому керунку, де впала птиця (Григорій Тютюнник); Увечері.. вітер зліг і довелось спускати вітрила (С. Скляренко); Канушевич постояв якусь хвилину коло крана, потім зіскочив на площадку, знизив стрілу (Г. Коцюба); Альоша вийшов на вулицю і, впустивши на груди голову, побрів у порт (І. Микитенко); Попустила (дівчина) свої руки білі у великій тузі (Марко Вовчок); Чіпка сидів на лаві, ноги звісивши (Панас Мирний); Повісив свої грона бузок (Ю. Яновський); Щось забилося під її серцем, щось осадило її на землю... (Панас Мирний); Витягне сукнину з задньої кишені і вже наярює свої хромові, а тоді.. ще й присадить халявку, щоб гармошкою була... (О. Гончар); Довго їхав Шрам, опустивши голову (П. Куліш); Річенко, що сидів за весь сей час потупивши голову, підняв її (Г. Хоткевич).

ОСА́ДЖУВАТИ (змушувати кого-небудь замовкнути, утриматися від якихось дій, вчинків, роблячи зауваження, докоряючи), ОСМИ́КУВАТИ (ОБСМИ́КУВАТИ), ОСІКА́ТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ОБРИВА́ТИ розм., ОБРІЗА́ТИ розм., ОБРІ́ЗУВАТИ розм. (перев. про розмову). — Док.: осади́ти, осмикну́ти (обсмикну́ти), осікти́, присади́ти, обірва́ти, обрі́зати. Своїм владним тоном він, здається, таки осадив цю нахабу (О. Гончар); — Не лізь поперед батька в пекло, — осмикували чоловіка (М. Стельмах); — Прохаю не втручатися більше в мої справи, — осікла вона мене (Л. Яновська); "Королівна", не дослухавши моїх слів, зразу присадила мене (С. Васильченко); — Годі, Вікторе! Дурниці плетеш.. — сердито обриває його Маринка (В. Речмедін).

ПІДРИВА́ТИ (сили, здоров'я, нерви тощо), РОЗХИ́ТУВАТИ, ОСЛА́БЛЮВАТИ (ОСЛАБЛЯ́ТИ), ПІДЛА́МУВАТИ, ПІДЛО́МЛЮВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ (ОСАДЖА́ТИ) розм., ПІДТИНА́ТИ розм., ПІДВЕРЕ́ДЖУВАТИ розм. — Док.: підірва́ти, розхита́ти, осла́бити, підломи́ти, осади́ти, підітну́ти (підтя́ти), підвереди́ти, під'ї́хати діал. Страшна туга підривала її сили і сушила тіло (Д. Бедзик); Найбільше дошкуляли (Сеспелю) вранішні підйоми. Вони доконували його, поступово розхитували і без того неспокійні нерви (Ю. Збанацький); Якась жура його гризла та ослабляла тіло (М. Коцюбинський); Мені було в Києві дещо таке, що трошки мене підломило фізично й морально (Леся Українка); Того, що найдужче осадило здоров'я Тетяни, він ніколи не зазнавав (Л. Яновська); Мучила її безсонність, і гарячка до крайності підтинала її сили (О. Кобилянська); Повсякчас пасла (мати) мене очима, побоюючись, щоб читання не підвередило її дитину (М. Стельмах); Силу його під'їхала важка, несподівана туга (Панас Мирний).