осквернитель

БЛЮЗНІ́Р (той, хто зневажає, поганить що-небудь святе, високе, хто чинить блюзнірство), ОСКВЕРНИ́ТЕЛЬ перев. з додатком у род. в., книжн., СВЯТОТА́ТЕЦЬ книжн. рідше, СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідко. Пропонував один блюзнір до інституту мене без іспитів прийняти... (В. Швець); — Генрик Дулькевич ніколи не був осквернителем чужих могил і домашніх пантеонів (П. Загребельний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осквернитель — оскверни́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. осквернитель — -я, ч., книжн. Той, хто оскверняє або осквернив що-небудь. Осквернителі кладовищ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осквернитель — ОСКВЕРНИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто оскверняє або осквернив кого-, що-небудь. Любов до Вітчизни і зненависть до її осквернителів заповідали нам попередники (П. Панч); – Генрик Дулькевич ніколи не був осквернителем чужих могил і домашніх пантеонів (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  4. осквернитель — ОСКВЕРНИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто оскверняє або осквернив що-небудь. Любов до Вітчизни і зненависть до її осквернителів заповідали нам попередники (Панч, На калин. мості, 1965, 279); — Генрик Дулькевич ніколи не був осквернителем чужих могил і домашніх пантеонів (Загреб., Європа 45, 1959, 440). Словник української мови в 11 томах