осліпити

ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (викликати якесь надзвичайно сильне почуття, враження), ПРИГОЛО́МШУВАТИ, ПОТРЯСА́ТИ, ОСЛІ́ПЛЮВАТИ, ОСЛІПЛЯ́ТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ), ОШЕЛЕ́ШУВАТИ розм., РАЗИ́ТИ діал. — Док.: вра́зи́ти (ура́зи́ти), приголо́мшити, потрясти́, осліпи́ти, уда́рити (вда́рити), ошеле́шити. І раніше, двадцять років тому, усіх вражала краса цієї дівчини (О. Іваненко); Все зводилось (у театрі Суходольського) насамперед до того, щоб безперестану і чим завгодно розважати, приголомшувати глядача (з журналу); Я — артист і скоро буду своїм талантом зворушувати і потрясати публіку (В. Собко); Цей здогад аж вдарив Майбороду (Ю. Смолич); Вона ніби чекала, щоб ошелешити його новою несподіванкою (Ю. Бедзик); Але найгірше разив його спів отих робочих людей (І. Франко).

ОСЛІПИ́ТИ (зробити сліпим), ОТЕМНИ́ТИ рідше. — Недок.: ослі́плювати, осліпля́ти, сліпи́ти, отемня́ти рідше. Догнали (турки) сестру у степу, кіньми прибили; потім осліпили її (М. Стельмах); (Кобзар:) Та мене то ніхто не сліпив — сам осліп, од добра осліп (Панас Мирний).

СЛІПИ́ТИ (про яскраве світло чого-небудь — заважати добре бачити), ЗАСЛІ́ПЛЮВАТИ, ЗАСЛІПЛЯ́ТИ, ОСЛІ́ПЛЮВАТИ, ОСЛІПЛЯ́ТИ рідше. — Док.: засліпи́ти, осліпи́ти. Хоч сонце сліпить, але я бачу, що ми таки пливемо (М. Коцюбинський); Гостя сліплять вогні електричні (С. Олійник); То робиться зовсім темно — це літак входить у грозову хмару, то яскрава блискавка засліплює очі (О. Іваненко); Сонце засліпило його, зробило на мить зовсім невидющим (О. Гончар).