осмеркнути
СМЕРКА́ТИ безос. (темніти після заходу сонця), СМЕРКА́ТИСЯ, ВЕЧОРІ́ТИ, СУТЕНІ́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ТЕМНІ́ТИ, ПОНОЧІ́ТИ розм., НОЧІ́ТИ рідше. — Док.: сме́ркнути, сме́ркнутися, посутені́ти, зсутені́ти, приме́ркнути (приме́ркти), осме́ркнути розм. осме́ркнутися розм. стемні́ти, споночі́ти, зате́мрітися, спізні́ти. Сонце сіло. Надворі почало смеркати (І. Нечуй-Левицький); Зовсім уже смеркалося. Усе навкруги в сіру темряву загорнулося (Б. Грінченко); Поки ми їхали, почало вечоріти (М. Чабанівський); Присмерки наче виповзли з-за дерев. Швидко сутеніло (О. Іваненко); Уже примеркало. Худоба йшла з череди (Є. Кравченко); Південні ночі майже без вечорів, тільки захід одпалав — уже темніє раптово (О. Гончар); Скоро вечір опуститься над селом, — осінь, рано тепер поночіє (В. Собко); Вони вийшли в море, коли вже ночіло (Н. Рибак).
Значення в інших словниках
- осмеркнути — осме́ркнути дієслово доконаного виду посутеніти, стемніти безос., розм. Орфографічний словник української мови
- осмеркнути — -не, безос., розм. Наблизитись, настати (про сутінки); стемніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осмеркнути — ОСМЕ́РКНУТИ, не; мин. ч. осме́ркло і осме́ркнуло; док., безос., розм. Наблизитись, настати (про сутінки); стемніти. Ще й не пізно було, тільки що осмеркло (Сл. Б. Грінченка); [Тихон:] Бувало, тільки осмеркне.., – й посунеш городами на чужий куток (С. Словник української мови у 20 томах
- осмеркнути — ОСМЕ́РКНУТИ, не, безос., розм. Наблизитись, настати (про сутінки); стемніти. Ще й не пізно було, тільки що осмеркло (Сл. Гр.); [Тихон:] Бувало, тільки осмеркне.., — й посунеш городами на чужий куток (Вас., III, 1960, 177); Дощ ішов, поки й не осмеркло (Тич., III, 1947, 47). Словник української мови в 11 томах
- осмеркнути — Осме́ркнути, -ну, -неш гл. 1) Находиться во время сумерекъ. Як мені не плакати? Осмеркла у батенька, а освіла у свекорка. н. п. 2) безл. Смеркнуться. Не вгадала я, як і осмеркло. О. 1862. VII. 37. Ще не пізно й було, тільки що осмеркло. Пирят. у. Словник української мови Грінченка