осокорина
ОСОКІ́Р (високе листяне дерево родини вербових), ЧО́РНА ТОПО́ЛЯ, СО́КІР розм., ОСОКОРИ́НА розм., СОКОРИ́НА розм., ЯСОКІ́Р діал. Невдовзі автобусик уже зупинився на комишанській пристані, під осокорами (О. Гончар); Високі чорні тополі, як військо, стояли рядками край дороги (М. Коцюбинський); Тріпоче сокір, сріблом потемнілим знімаючись у вогку далечінь (М. Рильський); Над Михновом запала тиша. Тільки віттям старих осокорин живе невмирущий легіт (М. Рудь); Стрілися знов під сокориною у присмерку (О. Довженко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- осокорина — осокори́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- осокорина — -и, ж. Окреме дерево осокора; осокір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осокорина — ОСОКОРИ́НА, и, ж. Окреме дерево осокора; осокір. Ось ви .. мовчки знялись, почимчикували під тінь широковерхої осокорини (Панас Мирний); Над Михновом запала тиша. Тільки між віттям старих осокорин живе невмирущий легіт (М. Рудь). Словник української мови у 20 томах
- осокорина — ОСОКОРИ́НА, и, ж. Окреме дерево осокора; осокір. Ось ви.. мовчки знялись, почимчикували під тінь широковерхої осокорини (Мирний, IV, 1955, 319); Над Михновом запала тиша. Тільки між віттям старих осокорин живе невмирущий легіт (Рудь, Гомін.., 1959, 27). Словник української мови в 11 томах
- осокорина — Осокорина, -ни ж. Одно дерево, осокоря. Левиц. І. 62. Словник української мови Грінченка