1. Словник синонімів української мови

осотати

ОБВИ́ТИ (про рослини, коріння і т. ін. — повившись навколо чого-небудь, по чому-небудь, покрити собою якийсь предмет, поверхню), ОБПЛЕСТИ́ (ОПЛЕСТИ́), ПЕРЕПЛЕСТИ́, ОБСОТА́ТИ (ОСОТА́ТИ рідше), ОПОВИ́ТИ (ОБПОВИ́ТИ розм. рідше), ЗАПЛЕСТИ́, ПОВИ́ТИ, УВИ́ТИ (ВВИ́ТИ), ПЕРЕВИ́ТИ, ОБМОТА́ТИ, ОБКРУТИ́ТИ (ОКРУТИ́ТИ розм.), ОБІЙНЯ́ТИ рідше, ОБПЛУ́ТАТИ, ОБСНУВА́ТИ (ОСНУВА́ТИ), ЗАПЛУ́ТАТИ (закрити собою густо й безладно). — Недок.: обвива́ти, обпліта́ти (опліта́ти), перепліта́ти, обсо́тувати (осо́тувати), обповива́ти (оповива́ти), запліта́ти, повива́ти, увива́ти (ввива́ти), перевива́ти, обмо́тувати, обкру́чувати (окру́чувати), обійма́ти, обплу́тувати, обсно́вувати (осно́вувати), заплу́тувати. Буйний хміль доверху обвивав Не стару, та вже зів'ялу грушу (П. Воронько); Тут (в альтанці) було тихо, пахло живицею і жасмином, що густо обплів знизу стіни (В. Гжицький); Краплини роси блищали на листках хмелю, що оповивав веранду (М. Трублаїні); Дивлюсь, аж приятель (Хміль) за гілку зачепився, А трохи згодом глядь — всю Рожу обповив (Є. Гребінка); Ґанок маленького дімка на дві квартири.. заплели витка троянда й сині дзвіночки (М. Рудь); Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку (Ю. Смолич); Блиснула в повітрі нагайка і знов окрутила голі ноги старого (І. Франко); Він (плющ) обіймає, Боронить від негоди стіну голу (Леся Українка); А кушир ще дужче обплутує мене, ніби я потрапив у густу сітку (Д. Ткач).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осотати — осота́ти дієслово доконаного виду оплутати діал. Орфографічний словник української мови
  2. осотати — -аю, -аєш, док., перех., діал. Оплутати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осотати — ОСОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, діал. Обплутати. * Образно. Солодкий сон чіпким павутинням осотав усе тіло [Ганни] (В. Козаченко); // перен. Повністю заволодіти ким-небудь. А тепер так осотали його справи, що він зовсім уже не помічає її біля себе? (Ірина Вільде). Словник української мови у 20 томах
  4. осотати — ОСОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Оплутати. А тепер так осотали його справи, що він зовсім уже не помічає її біля себе? (Вільде, Сестри.., 1958, 549); Солодкий сон чіпким павутинням осотав усе тіло [Ганни] (Коз., Сальвія, 1959, 26). Словник української мови в 11 томах