1. Словник синонімів української мови

осточортілий

НАБРИ́ДЛИЙ (який набрид, став нецікавим, немилим, нестерпним), ОБРИ́ДЛИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ЛИЙ підсил., ОСТОГИ́ДЛИЙ підсил. розм., ОСТОЧОРТІ́ЛИЙ підсил. фам., НАСТОЧОРТІ́ЛИЙ підсил. фам., ОСТИ́ЛИЙ діал. Він сидів, ..уткнувшись у шибку, спостерігаючи знайомі набридлі краєвиди (Ю. Шовкопляс); Кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий (Панас Мирний); Ніхто чоловікові так не дошкулить, як іноді сам собі дошкулиш осоружними думками (О. Маковей); Знову знавісніле дзижчання "дум-дум" (куль) над головою, колона зупинялась, розгорявся бій (О. Гончар); Він бачив, що Славка радий був нагоді вирватися з осточортілих стін гімназії хоч на кілька днів (П. Колесник); Зв'язковий упускає насточортіле йому скельце й нахиляється його підняти (Ю. Яновський). — Пор. 1. набри́дливий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осточортілий — осточорті́лий прикметник зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. осточортілий — -а, -е, зневажл. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до осточортіти. 2》 у знач. прикм. До краю обридлий; остогидлий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осточортілий — ОСТОЧОРТІ́ЛИЙ, а, е, зневажл. До краю обридлий; остогидлий. Він бачив, що Славко радий був нагоді вирватися з осточортілих стін гімназії хоч на кілька днів (П. Колесник); Геть осточортілий послух, що вічно тяжить над його душею!.. (Ю. Бедзик). Словник української мови у 20 томах
  4. осточортілий — ОСТОЧОРТІ́ЛИЙ, а, е, зневажл. До краю обридлий; остогидлий. Він бачив, що Славко радий був нагоді вирватися з осточортілих стін гімназії хоч на кілька днів (Кол., Терен.., 1959, 51). Словник української мови в 11 томах