1. Словник синонімів української мови

осудження

О́СУД (вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь), ОСУ́ДЖЕННЯ, ЗАСУ́ДЖЕННЯ, НЕСХВА́ЛЕННЯ, ОГУ́ДА, ГА́НА, ПРОКЛЯ́ТТЯ підсил., ОСТРАКІ́ЗМ підсил. книжн., РОЗЦІ́НКА заст. То був гнів справедливості, правоти, презирства до дезертира й осуд тих, що мимоволі звільняли його від кари (Ю. Мушкетик); Оксен батькове женихання розцінював хоч і не зовсім доброзичливо, проте і без особливого осудження. Він розумів, що одному старому буде жити важко (Григорій Тютюнник); Брат прислухався до всього уважно, але не виявляв ні схвалення, ні огуди (В. Козаченко); Ох, мужу мій перший, та добрий, Ти ж у мене перший був: Ти ж мене не збив, не злаяв, до гани не дав (П. Чубинський); Батьки ще наші не забули, З прокляттям згадують не раз Полків денікінських розгули На Україні в давній час (М. Нагнибіда); Він не боявся остракізму з боку салонних дам (О. Гончар). — Пор. до́кі́р.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осудження — (несхвальне ставлення до кого-, чого-небудь) несхвалення, засудження, розм.: осуд, (особливо негативне) гана, книжн. остракізм. Словник синонімів Полюги
  2. осудження — осу́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. осудження — -я, с. Те саме, що осуд 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. осудження — Осуд, осуда, обмова, огуда, гудьба, погудка, гана, догана Словник чужослів Павло Штепа
  5. осудження — ОСУ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. осуди́ти. Осудження невинної людини – удар по закону (В. Дрозд). 2. Те саме, що о́суд 1, 3. Чоловічок з гострою борідкою сидів у куточку похмурий і мовчазний... Словник української мови у 20 томах
  6. осудження — ОСУ́ДЖЕННЯ, я, с. Те саме, що о́суд 1. Перед "передовими робітниками" питання про ліквідаторство і його осудження поставлене партією з 1908 року.. Словник української мови в 11 томах