осудження
ОСУ́ДЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. осуди́ти.
Осудження невинної людини – удар по закону (В. Дрозд).
2. Те саме, що о́суд 1, 3.
Чоловічок з гострою борідкою сидів у куточку похмурий і мовчазний, з тим же їдким виразом невдоволення і осудження на пісному обличчі (С. Журахович);
Оксен батькове женихання розцінював хоч і не зовсім доброзичливо, проте і без особливого осудження (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- осудження — (несхвальне ставлення до кого-, чого-небудь) несхвалення, засудження, розм.: осуд, (особливо негативне) гана, книжн. остракізм. Словник синонімів Полюги
- осудження — осу́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- осудження — -я, с. Те саме, що осуд 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- осудження — Осуд, осуда, обмова, огуда, гудьба, погудка, гана, догана Словник чужослів Павло Штепа
- осудження — О́СУД (вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь), ОСУ́ДЖЕННЯ, ЗАСУ́ДЖЕННЯ, НЕСХВА́ЛЕННЯ, ОГУ́ДА, ГА́НА, ПРОКЛЯ́ТТЯ підсил., ОСТРАКІ́ЗМ підсил. книжн., РОЗЦІ́НКА заст. Словник синонімів української мови
- осудження — ОСУ́ДЖЕННЯ, я, с. Те саме, що о́суд 1. Перед "передовими робітниками" питання про ліквідаторство і його осудження поставлене партією з 1908 року.. Словник української мови в 11 томах