осуджений
ОСУ́ДЖЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до осуди́ти.
Я був багато хвалений і не раз осуджений за свої роботи (О. Довженко);
Скажіть-бо: яка наруга, чия зрада штовхнула вас на осуджений тут вчинок? (Д. Міщенко);
Ти вернешся туди, звідки прийшов, виконавши своє покликання на землі. Вернешся, осуджений світом (Р. Іваничук);
// осу́джено, безос. пред.
Сомка, Золотаренка і ще кількох суджено за зраду, осуджено і стято, без всякої вини (М. Грушевський);
// у знач. ім. осу́джений, ного, ч.; осу́джена, ної, ж. Людина, яку суд визнав у чомусь винною і засудив до якого-небудь покарання.
– Осудженого було підвезуть верхи під шибеницю, накинуть йому на шию сільце та й шмагонуть коня нагайкою (О. Стороженко);
Чи не надто багато в суспільстві осуджених, наркоманів, психічно хворих? (з газ.).
Значення в інших словниках
- осуджений — осу́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- осуджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до осудити. || у знач. ім. осуджений, -ного, ч.; осуджена, -ної, ж.Людина, яку засудили до якого-небудь покарання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осуджений — Осу́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- осуджений — ОСУ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осуди́ти. Націоналістичні хитання Бунду були осуджені формально і незаперечно ще другим (1903 р.) з’їздом.. (Ленін, 24, 1972, 300); Я був багато хвалений і не раз осуджений за свої роботи (Довж. Словник української мови в 11 томах