1. Словник української мови в 11 томах

осуджений

ОСУ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осуди́ти.

Націоналістичні хитання Бунду були осуджені формально і незаперечно ще другим (1903 р.) з’їздом.. (Ленін, 24, 1972, 300);

Я був багато хвалений і не раз осуджений за свої роботи (Довж., І, 1958, 23);

Скажіть-бо: яка наруга, чия зрада штовхнула вас на осуджений тут вчинок? (Міщ., Сіверяни, 1961, 22);

// у знач. ім. осу́джений, ного, ч.; осу́джена, ної, ж. Людина, яку засудили до якого-небудь покарання.

— Осудженого було підвезуть верхи під шибеницю, накинуть йому на шию сільце та й шмагонуть коня нагайкою (Стор., І, 1957, 274).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осуджений — осу́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. осуджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до осудити. || у знач. ім. осуджений, -ного, ч.; осуджена, -ної, ж.Людина, яку засудили до якого-небудь покарання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осуджений — ОСУ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до осуди́ти. Я був багато хвалений і не раз осуджений за свої роботи (О. Довженко); Скажіть-бо: яка наруга, чия зрада штовхнула вас на осуджений тут вчинок? (Д. Словник української мови у 20 томах
  4. осуджений — Осу́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)