осідище

САДИ́БА (ділянка землі біля будинку, зайнята городом, садом), ДВІР, ДВО́РИЩЕ, ОСЕ́ЛЯ, ОБІ́ЙСТЯ, СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСА́Д заст., МИ́ЗА, ҐРАЖДА́ діал., ОСЕ́ДОК діал., ОСІ́ДИЩЕ діал., ОСЕРЕ́ДОК діал. Зручне місце для садиби обрав колись його дід (А. Хижняк); Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану як хазяїн двора (О. Гончар); На вигоні понад балкою.. росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (О. Стороженко); У неї була і хата, славна і селитьба (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осідище — осі́дище іменник середнього роду оселя діал. Орфографічний словник української мови
  2. осідище — див. оселя Словник синонімів Вусика
  3. осідище — -а, с., діал. Оселя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. осідище — ОСІ́ДИЩЕ, а, с., діал. Оселя. Гараздують бузьки на новім осідищу (С. Ковалів). Словник української мови у 20 томах
  5. осідище — ОСІ́ДИЩЕ, а, с., діал. Оселя. Гараздують бузьки на новім осідищу (Ков., Світ.., 1960, 120). Словник української мови в 11 томах