осідлати

ОСВО́ЇТИ (навчитися користуватися чим-небудь — про механізми, техніку і т. ін.), ОПАНУВА́ТИ, ОСВО́ЇТИСЯ з чим, ОСІДЛА́ТИ розм. — Недок.: осво́ювати, опано́вувати, осво́юватися. Микола Букрєєв пішов на курси, став токарем по ремонту тракторів, добре освоїв машину (П. Інгульський); Галина швидко опанувала найновішу конструкцію потужного паровоза (І. Ле); Щоправда, з новим бульдозером Кузьма освоївся ще не зовсім, владарює над ним з горем пополам, але ж таки владарює (О. Гончар); Нову техніку мусять осідлати люди технічно освічені (В. Большак).

ПІДКОРИ́ТИ (поставити когось у залежність від себе, силою змусити коритися своїй волі), ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ОПАНУВА́ТИ, ЗНЕВО́ЛИТИ, ПРИНЕВО́ЛИТИ, ПРИБРА́ТИ ДО РУК, УЯРМИ́ТИ, ПІДХИЛИ́ТИ розм., СХИЛИ́ТИ розм., ПІДГОРНУ́ТИ розм., ПОСІ́СТИ розм., ОСІДЛА́ТИ розм., СКРУТИ́ТИ підсил. розм.; ПІДВЕРНУ́ТИ, ПІДБИ́ТИ (також із сл. під свою руку). — Недок.: підкоря́ти (підко́рювати рідше), покоря́ти, скоря́ти, кори́ти рідше опано́вувати, знево́лювати, принево́лювати, прибира́ти до рук, уя́рмлювати (уярмля́ти), підхиля́ти, схиля́ти, підгорта́ти (підгортувати), посіда́ти, скру́чувати, підверта́ти, підбива́ти. Негайно маю відшукати Доната й сказати йому про все. Він не підкорив мою волю, не приневолив її (Є. Гуцало); Вірив (Юр), що покорить собі й цю дівчину, як покорив свою долю (Г. Хоткевич); — Кого випихаєш? Мене? Старшину?.. Цепа з бляхою почеплю і курей заберу, і тебе скорю (О. Ковінька); Він зайшов у те село з паном Косціцьким, котрого вмів був цілковито опанувати (І. Франко); Чи ти справді певен, що можеш зневолити мене, переінакшити, що.. зможеш видерти, виграбувати з мене й душу? (О. Гончар); Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (М. Чабанівський); Ви хочете нас уярмить? Дарма! (М. Бажан); Грицько бачив: Чіпка хоч кого підхилить під себе — і.. боявся за Христю (Панас Мирний); Духа твого ніхто не міг схилить (Д. Павличко); — Це багацьке товариство. Воно хоче підгорнути під себе громаду (Б. Грінченко); — Все думаю, хто кого посідає — сильний безсильного, чи безсильний того? (Марко Вовчок); — От так Марфа! Такого хлопця вирішила осідлати (Ю. Збанацький); — Завзятий, завзятий! Цього не скрутять куркулі (М. Стельмах); — Всім світом буде управляти (Енеїв рід), По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський); Загордився купецький Новгород, сам хотів жити, а його хотіли підбити під свою руку владимиро-суздальські князі (А. Хижняк).

ПІДПОРЯДКУВА́ТИ (поставити щось у залежність від когось, чогось), ПІДКОРИ́ТИ, УПІДЛЕ́ГЛИТИ рідше; ОСІДЛА́ТИ розм. (поставити в залежність від себе, своєї волі). — Недок.: підпорядко́вувати, підкоря́ти (підко́рювати рідше). Здавалося, що кожний крок він підпорядкував якомусь лише одному твердому вирішенню (Г. Епік); Перекладач дуже часто стоїть перед небезпекою — або підкорити рідну мову іншомовній стихії, або, навпаки, нарядити мову перекладу в дуже національні, специфічно національні шати (М. Рильський); (Генерал:) Є обставини й події, яких ми ще не встигли осідлати (О. Левада).

СІДЛА́ТИ (коня), КУЛЬБА́ЧИТИ заст. — Док.: засідла́ти, осідла́ти, окульба́чити. По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні (Т. Шевченко); Заходились кульбачити й своїх (коней) — Мамай з товаришами (О. Ільченко).