осідлати
ОСІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Накласти й закріпити сідло на спині (коня або іншої тварини).
І миттю осідлавши рака, Схвативсь [Нептун] на його, мов бурлака, І вирнув з моря, як карась (Котл., І, 1952, 68);
Ісхак кілька днів сумлінно вправлявся в стрілянні, потім осідлав улюбленого скакуна.. і помчав на весілля (Тулуб, В степу.., 1964, 9).
2. розм. Сісти верхи на кого-, що-небудь.
— Діду! Боротися! І дзвінко реготав [онук], поваливши діда на килим і осідлавши його (Кучер, Голод, 1961, 451);
Бородатий рибалка.. осідлав нахиленого стовбура сухої верби і напружено стежив за поплавком (Руд., Вітер.., 1958, 234).
Осідла́ти но́са (ніс) окуля́рами, жарт. — накласти, прикріпити окуляри на ніс.
Він почував, що то велика честь задля його, бо Турманша осідлала сухого, як ключка, носа своїми окулярами.. й роздивлялась на його (Н.-Лев., І, 1956, 559);
Семеренко вихопив з кишені окуляри, осідлав ними ніс (Хижняк, Невгамовна, 1961, 296).
3. перен., розм. Підпорядкувати кого-небудь собі, своїй волі.
Троянців з ними як з’єднаєш, Тогді [тоді] і Турна осідлаєш, Все військо виб’єш до ноги (Котл., І, 1952, 200);
Згадуючи про Лошакова, тільки похитували головами. Не бісовий Колісник — і такого пана осідлав! (Мирний, III, 1954, 292);
// Оволодіти чим-небудь, освоїти щось.
Бач, вже машину осідлав [Захар], електровоза водить (Дор., Три богатирі, 1959, 50).
4. перен., військ. Узяти під контроль (дорогу, висоту і т. ін.), захопивши основні позиції.
[Грисюк (читає):] Ворог чинить шалений опір.. Завдання вашому з’єднанню осідлати залізницю Фастів — Київ (Баш, П’єси, 1958, 55);
За добу вони мали перевалити хребет, ..а надвечір наступного дня вийти з двох боків у тилу ворога і непомітно осідлати шосе (Гончар, III, 1959, 98);
Осідлати висоту.
Значення в інших словниках
- осідлати — осідла́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- осідлати — дк., (коня) окульбачити; (кого) підпорядкувати, п. загнуздати, запрягти; (шлях) в-й взяти під контроль. Словник синонімів Караванського
- осідлати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Накласти й закріпити сідло на спині (коня або іншої тварини). 2》 розм. Сісти верхи на кого-, що-небудь. 3》 перен., розм. Підпорядкувати кого-небудь собі, своїй волі. || Оволодіти чим-небудь, освоїти щось. 4》 перен., військ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осідлати — ОСІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого. Накласти й закріпити сідло на спині (коня або іншої тварини). Отак, сину, Помолившись Богу, Осідлаєм буланого Та й гайда в дорогу! (Т. Словник української мови у 20 томах
- осідлати — (-аю, -аєш) док., що; жрм. Випити спиртний напій. Тим часом творчий "тандем" осідлав другу пляшку коньяку і зупинився на роздоріжжі: відкорковувати третю, чи потім? (П. Щегельський, Хата-читальня). Словник жарґонної лексики української мови
- осідлати — осідла́ти Пега́са, книжн., жарт. Навчитися писати поетичні твори, стати поетом. Думається мені: коли такий наш (поетів) фатум неминучий, то даремне й тікати від нього, а хто не хоче коритись, нехай осідлає .. Пегаса (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
- осідлати — ОСВО́ЇТИ (навчитися користуватися чим-небудь — про механізми, техніку і т. ін.), ОПАНУВА́ТИ, ОСВО́ЇТИСЯ з чим, ОСІДЛА́ТИ розм. — Недок.: осво́ювати, опано́вувати, осво́юватися. Словник синонімів української мови
- осідлати — Осідла́ти, -ла́ю, -єш гл. Осѣдлать. Сам я коня осідлаю, поїду край Дунаю. Чуб. Словник української мови Грінченка