осідлати

ОСІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. кого. Накласти й закріпити сідло на спині (коня або іншої тварини).

Отак, сину, Помолившись Богу, Осідлаєм буланого Та й гайда в дорогу! (Т. Шевченко);

Ісхак кілька днів сумлінно вправлявся в стрілянні, потім осідлав улюбленого скакуна .. і помчав на весілля (З. Тулуб).

2. кого, що, перен., розм. Сісти кому-небудь на спину.

– Діду! Боротися! І дзвінко реготав [онук], поваливши діда на килим і осідлавши його (В. Кучер);

// Сісти на що-небудь зверху.

Бородатий рибалка .. осідлав нахиленого стовбура сухої верби і напружено стежив за поплавком (М. Руденко).

3. кого, перен., розм. Підпорядкувати кого-небудь собі, своїй волі.

Троянців з ними як з'єднаєш, Тогді [тоді] і Турна осідлаєш, Все військо виб'єш до ноги (І. Котляревський);

Перешіптувались люди.., похитували головами. Не бісовий Колісник – і такого пана осідлав! (Панас Мирний);

// що. Оволодіти чим-небудь, освоїти щось.

Бач, вже машину осідлав [Захар], електровоза водить (П. Дорошко).

4. перен., військ. Узяти під контроль (дорогу, висоту і т. ін.), захопивши основні позиції.

[Грисюк (читає):] Ворог чинить шалений опір .. Завдання вашому з'єднанню осідлати залізницю Фастів – Київ (Яків Баш);

За добу вони мали перевалити хребет, .. а надвечір наступного дня вийти з двох боків у тилу ворога і непомітно осідлати шосе (О. Гончар);

Осідлати висоту.

(1) Осідла́ти но́са (ніс) окуля́рами, жарт. – накласти, прикріпити окуляри на ніс.

Він почував, що то велика честь задля його, бо Турманша осідлала сухого, як ключка, носа своїми окулярами .. й роздивлялась на його (І. Нечуй-Левицький);

Семеренко вихопив з кишені окуляри, осідлав ними ніс (А. Хижняк).

◇ (2) Осідла́ти Пега́са, книжн., жарт. – навчитися писати поетичні твори, стати поетом.

Думається мені: коли такий наш [поетів] фатум неминучий, то даремне й тікати від нього, а хто не хоче коритись, нехай осідлає .. Пегаса (Леся Українка).