офарблення

КО́ЛІР (світловий тон чого-небудь), БА́РВА, ЗАБА́РВЛЕННЯ, ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, ОБА́РВЛЕННЯ, ФА́РБА розм., ОФА́РБЛЕННЯ розм.; МАСТЬ (забарвлення волосяного покриву тварини). А нам же треба, нам же треба Ростить поезії плоди, — Могутніх рим під гуркіт неба, Під колір неба і води (А. Малишко); Шати на ньому барви мулу (Леся Українка); Мартинюк лежав і думав, що ось його волосся починає втрачати своє забарвлення (Л. Дмитерко); Море — пустельний степ одного обарвлення й одного запаху (Ю. Яновський); Аеродром. Ліворуч — гайок, прибраний першими золотавими фарбами осені (І. Микитенко); Далеко серед моря бовтався пароплав-база для обслуговування підводного човна. Він часто міняв офарблення і назву (М. Трублаїні); Кобила під ним аж горіла золотою мастю (Ю. Яновський). — Пор. 1. відті́нок.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. офарблення — офа́рблення іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. офарблення — -я, с., рідко. 1》 Дія за знач. офарбити; пофарбування, забарвлення. 2》 Колір, забарвлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. офарблення — ОФА́РБЛЕННЯ, я, с., рідко. 1. Дія за знач. офа́рбити; пофарбування, забарвлення. 2. Колір, забарвлення. Далеко серед моря бовтався пароплав-база для обслуговування підводного човна. Він часто міняв офарблення і назву (М. Трублаїні); Поет [М. Словник української мови у 20 томах
  4. офарблення — ОФА́РБЛЕННЯ, я, с., рідко. 1. Дія за знач. офа́рбити; пофарбування, забарвлення. 2. Колір, забарвлення. Далеко серед моря бовтався пароплав-база для обслуговування підводного човна. Він часто міняв офарблення і назву (Трубл., Шхуна.. Словник української мови в 11 томах