охоронник

ОХОРО́НЕЦЬ (той, хто охороняє кого-, що-небудь), ОХОРО́ННИК, ХРАНИ́ТЕЛЬ заст.; РИ́НДА іст. (при князях, царях); ЦЕ́РБЕР зневажл. (дуже пильний і злий). Він, як виросте, то якраз і стане на варті гирла й лиману, буде охоронцем птахів і риб (О. Гончар); Хто коло тебе в світі стане Святим Хранителем твоїм? І хто заступить? хто укриє Од зла людського в час лихий? (Т. Шевченко); — А коменданта я таки закидав гранатами в хаті, так і не вийшов глянути на своїх церберів... (М. Шеремет). — Пор. 2. вартови́й, 1. сто́рож.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. охоронник — охоро́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. охоронник — див. вартовий; сторож Словник синонімів Вусика
  3. охоронник — -а, ч. Те саме, що охоронець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. охоронник — ОХОРО́ННИК, а, ч. Те саме, що охоро́нець 1. Робітники розходились, поспішаючи до своїх приладів. А тих, хто прибігав, охоронники до цеху вже не підпускали (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. охоронник — ОХОРО́ННИК, а, ч. Те саме, що охоро́нець 1. Робітники розходились, поспішаючи до своїх приладів. А тих, хто прибігав, охоронники до цеху вже не підпускали (Шовк. Словник української мови в 11 томах