ошуст
ОБМА́ННИК (той, хто обманює), ОБМА́НЩИК рідше, ОШУКА́НЕЦЬ розм., ДУРИЛЮ́Д розм., ДУРИ́СВІТ розм., ОШУ́СТ діал., ХАРАМА́Н діал. Ліпше зараз сказати менше, ніж потім виходити обманниками перед громаду (В. Бабляк); То Цинарис, цехмістр картьожний, Фігляр, обманщик, плут безбожний З собою всіх шахраїв веде (І. Котляревський); А щоб мій лист відразу ви пізнали І ошуканцям в руки не попали, Так ось вам знак — та тілько се секрет: На листі буде підпис: Джерголет! (І. Франко); Виводити на чисту воду Тих, що народу коять шкоду: Пройдисвітів, дурисвітів, Підступників та лизунів (С. Воскрекасенко); — Ой, хто б до нього йшов? Та то ошуст, — промовила Антошка (В. Гжицький). — Пор. 1. шахра́й.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ошуст — Дурисвіт [V] Словник з творів Івана Франка
- ошуст — ошу́ст іменник чоловічого роду, істота пройдисвіт діал. Орфографічний словник української мови
- ошуст — -а, ошуста, -и, ч., зах. Обманщик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ошуст — ОШУ́СТ, а, ч., діал. Ошуканець. – Нехай сам покаже [пан Шубравський] з себе ошуста та дурисвіта (Л. Мартович); – Ой, хто б до нього йшов? Та то ошуст, – промовила Антошка (В. Гжицький). Словник української мови у 20 томах
- ошуст — ОШУ́СТ, а, ч., зах. Обманщик. — Нехай сам покаже [пан Шубравський] з себе ошуста та дурисвіта (Март., Тв., 1954, 349); — Ой, хто б до нього йшов? Та то ошуст, — промовила Антошка (Гжицький, У світ.., 1960, 107). Словник української мови в 11 томах