1. Словник української мови у 20 томах

ошуст

ОШУ́СТ, а, ч., діал.

Ошуканець.

– Нехай сам покаже [пан Шубравський] з себе ошуста та дурисвіта (Л. Мартович);

– Ой, хто б до нього йшов? Та то ошуст, – промовила Антошка (В. Гжицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ошуст — Дурисвіт [V] Словник з творів Івана Франка
  2. ошуст — ошу́ст іменник чоловічого роду, істота пройдисвіт діал. Орфографічний словник української мови
  3. ошуст — -а, ошуста, -и, ч., зах. Обманщик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ошуст — ОБМА́ННИК (той, хто обманює), ОБМА́НЩИК рідше, ОШУКА́НЕЦЬ розм., ДУРИЛЮ́Д розм., ДУРИ́СВІТ розм., ОШУ́СТ діал., ХАРАМА́Н діал. Ліпше зараз сказати менше, ніж потім виходити обманниками перед громаду (В. Словник синонімів української мови
  5. ошуст — ОШУ́СТ, а, ч., зах. Обманщик. — Нехай сам покаже [пан Шубравський] з себе ошуста та дурисвіта (Март., Тв., 1954, 349); — Ой, хто б до нього йшов? Та то ошуст, — промовила Антошка (Гжицький, У світ.., 1960, 107). Словник української мови в 11 томах