падучка

ЕПІЛЕ́ПСІЯ мед., РОДИ́МЕЦЬ розм., ПАДУ́ЧА розм., ПАДУ́ЧА (ЧО́РНА) ХВОРО́БА (СЛА́БІСТЬ, НЕ́МІЧ), ПАДУ́ЧКА розм., ПЕРЕХІ́Д діал. З воріт.. вийшло помалу дівча, схоплене нападом чорної немочі, епілепсії (Ю. Яновський); Уходжу, коли дитина лежить на полу, то так в'ється, так б'ється та кричить, немов на йому.. родимець.. (Панас Мирний); Було в ньому в цю мить щось страшне, як у тих, що носять в собі падучу (О. Гончар); Он стоїть Андрій — він ще не жив, а вже має сухоти. А в Миколки другий рік падуча слабість... (В. Бабляк); — Візьмемо, наприклад, падучку. Був тут один епілептик. Той нам завжди говорив, ніби може мати тих приступів скільки захоче (переклад С. Масляка); Не звеліла (Катерина) будити дітей у такий час: — Може й перехід напасти від того (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. падучка — паду́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. падучка — -и, ж., розм. Падуча хвороба; падавка. Великий тлумачний словник сучасної мови