1. Словник синонімів української мови

падучий

ЕПІЛЕ́ПСІЯ мед., РОДИ́МЕЦЬ розм., ПАДУ́ЧА розм., ПАДУ́ЧА (ЧО́РНА) ХВОРО́БА (СЛА́БІСТЬ, НЕ́МІЧ), ПАДУ́ЧКА розм., ПЕРЕХІ́Д діал. З воріт.. вийшло помалу дівча, схоплене нападом чорної немочі, епілепсії (Ю. Яновський); Уходжу, коли дитина лежить на полу, то так в'ється, так б'ється та кричить, немов на йому.. родимець.. (Панас Мирний); Було в ньому в цю мить щось страшне, як у тих, що носять в собі падучу (О. Гончар); Он стоїть Андрій — він ще не жив, а вже має сухоти. А в Миколки другий рік падуча слабість... (В. Бабляк); — Візьмемо, наприклад, падучку. Був тут один епілептик. Той нам завжди говорив, ніби може мати тих приступів скільки захоче (переклад С. Масляка); Не звеліла (Катерина) будити дітей у такий час: — Може й перехід напасти від того (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. падучий — паду́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. падучий — -а, -е. 1》 заст. Дієприкм. акт. теп. ч. до падати 1). || у знач. прикм. Падуча хвороба розм. — те саме, що епілепсія. 2》 у знач. ім. падуча, -чої, ж., розм. Те саме, що Падуча хвороба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. падучий — ПАДУ́ЧИЙ, а, е. 1. заст. Який падає. Від листків падучих ніжний шерех Заплітається в ранковий дим (М. Рильський); Гримить, аж піниться вода, розгнівана, падуча, на скелі з ревом опада, як повна грому туча (І. Словник української мови у 20 томах
  4. падучий — ПАДУ́ЧИЙ, а, е. 1. заст. Дієпр. акт. теп. ч. до па́дати 1; // У знач. прикм. Від листків падучих ніжний шерех Заплітається в ранковий дим (Рильський, III, 1961, 315); Гримить, аж піниться вода, розгнівана, падуча, на скелі з ревом опада... Словник української мови в 11 томах