падучий

ПАДУ́ЧИЙ, а, е.

1. заст. Дієпр. акт. теп. ч. до па́дати 1;

// У знач. прикм.

Від листків падучих ніжний шерех Заплітається в ранковий дим (Рильський, III, 1961, 315);

Гримить, аж піниться вода, розгнівана, падуча, на скелі з ревом опада, як повна грому туча (Гонч., Вибр., 1959, 274);

Течуть в лісах Карелії річки,.. збунтовані, падучі, гримучкі (Гонч., Вибр., 1959, 266).

Паду́ча хворо́ба (сла́бість), розм. — те саме, що епіле́псія.

З коренів.. валеріани готують настойки водні, спиртові (іноді й ефірні), які вживають.. при судорогах, при падучій хворобі (Лікар. рослини, 1958, 130);

Он стоїть Андрій — він ще не жив, а вже має сухоти, А в Миколки другий рік падуча слабість… (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 12).

2. у знач. ім. паду́ча, чої, ж., розм. Те саме, що Паду́ча хворо́ба (сла́бість).

Було в ньому в цю мить щось страшне, як у тих, що носять в собі падучу. Від такого справді можна ждати всякого божевілля (Гончар, II, 1959, 183).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. падучий — паду́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. падучий — -а, -е. 1》 заст. Дієприкм. акт. теп. ч. до падати 1). || у знач. прикм. Падуча хвороба розм. — те саме, що епілепсія. 2》 у знач. ім. падуча, -чої, ж., розм. Те саме, що Падуча хвороба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. падучий — ПАДУ́ЧИЙ, а, е. 1. заст. Який падає. Від листків падучих ніжний шерех Заплітається в ранковий дим (М. Рильський); Гримить, аж піниться вода, розгнівана, падуча, на скелі з ревом опада, як повна грому туча (І. Словник української мови у 20 томах
  4. падучий — ЕПІЛЕ́ПСІЯ мед., РОДИ́МЕЦЬ розм., ПАДУ́ЧА розм., ПАДУ́ЧА (ЧО́РНА) ХВОРО́БА (СЛА́БІСТЬ, НЕ́МІЧ), ПАДУ́ЧКА розм., ПЕРЕХІ́Д діал. З воріт.. вийшло помалу дівча, схоплене нападом чорної немочі, епілепсії (Ю. Словник синонімів української мови