1. Великий тлумачний словник сучасної мови

падучий

паду́чий

-а, -е.

1》 заст. Дієприкм. акт. теп. ч. до падати 1).

|| у знач. прикм.

Падуча хвороба розм. — те саме, що епілепсія.

2》 у знач. ім. падуча, -чої, ж., розм. Те саме, що Падуча хвороба.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. падучий — паду́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. падучий — ПАДУ́ЧИЙ, а, е. 1. заст. Який падає. Від листків падучих ніжний шерех Заплітається в ранковий дим (М. Рильський); Гримить, аж піниться вода, розгнівана, падуча, на скелі з ревом опада, як повна грому туча (І. Словник української мови у 20 томах
  3. падучий — ЕПІЛЕ́ПСІЯ мед., РОДИ́МЕЦЬ розм., ПАДУ́ЧА розм., ПАДУ́ЧА (ЧО́РНА) ХВОРО́БА (СЛА́БІСТЬ, НЕ́МІЧ), ПАДУ́ЧКА розм., ПЕРЕХІ́Д діал. З воріт.. вийшло помалу дівча, схоплене нападом чорної немочі, епілепсії (Ю. Словник синонімів української мови
  4. падучий — ПАДУ́ЧИЙ, а, е. 1. заст. Дієпр. акт. теп. ч. до па́дати 1; // У знач. прикм. Від листків падучих ніжний шерех Заплітається в ранковий дим (Рильський, III, 1961, 315); Гримить, аж піниться вода, розгнівана, падуча, на скелі з ревом опада... Словник української мови в 11 томах