падучий
ПАДУ́ЧИЙ, а, е.
1. заст. Який падає.
Від листків падучих ніжний шерех Заплітається в ранковий дим (М. Рильський);
Гримить, аж піниться вода, розгнівана, падуча, на скелі з ревом опада, як повна грому туча (І. Гончаренко);
У віддали на вершинах гір роздається ту [тут] і там цюконє топорів та грохіт падучих величезних смерек (І. Франко).
2. у знач. ім. паду́ча, чої, ж., розм. Те саме, що епіле́псія.
Було в ньому в цю мить щось страшне, як у тих, що носять в собі падучу. Від такого справді можна ждати всякого божевілля (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- падучий — паду́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- падучий — -а, -е. 1》 заст. Дієприкм. акт. теп. ч. до падати 1). || у знач. прикм. Падуча хвороба розм. — те саме, що епілепсія. 2》 у знач. ім. падуча, -чої, ж., розм. Те саме, що Падуча хвороба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- падучий — ЕПІЛЕ́ПСІЯ мед., РОДИ́МЕЦЬ розм., ПАДУ́ЧА розм., ПАДУ́ЧА (ЧО́РНА) ХВОРО́БА (СЛА́БІСТЬ, НЕ́МІЧ), ПАДУ́ЧКА розм., ПЕРЕХІ́Д діал. З воріт.. вийшло помалу дівча, схоплене нападом чорної немочі, епілепсії (Ю. Словник синонімів української мови
- падучий — ПАДУ́ЧИЙ, а, е. 1. заст. Дієпр. акт. теп. ч. до па́дати 1; // У знач. прикм. Від листків падучих ніжний шерех Заплітається в ранковий дим (Рильський, III, 1961, 315); Гримить, аж піниться вода, розгнівана, падуча, на скелі з ревом опада... Словник української мови в 11 томах