1. Словник синонімів української мови

пакувати

ПАКУВА́ТИ (укладати, ув'язувати що-небудь у пакунок, якесь вмістище для перевезення, перенесення, зберігання), ВПАКО́ВУВАТИ (УПАКО́ВУВАТИ), СПАКО́ВУВАТИ, ТЮКУВА́ТИ (в тюки). — Док.: впакува́ти (упакува́ти), спакува́ти. Хлопці.. пакували свої пожитки (О. Гончар); — Упаковуй краще своє добро та виїзди (Л. Яновська); Спакував я свої речі і тільки чекаю, щоб жінка з дитиною вийшли з хати (Ірина Вільде); Тюкувати тютюн.

СКЛАДА́ТИ (збирати речі докупи, у певне місце), УКЛАДА́ТИ (ВКЛАДА́ТИ), ПАКУВА́ТИ, СПАКО́ВУВАТИ (обгортаючи в пакунки). — Док.: скла́сти, укла́сти (вкла́сти), спакува́ти. Вона.. на ранок склала свої речі.. і поїхала в місто (О. Іваненко); Весь отой крам треба було мити, шурувати, сушити і — знов укладати на давнє місце (Ірина Вільде); Петруня в конторі швидко пакує свої речі (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пакувати — пакува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пакувати — Запаковувати; (валізу) укладати, ув'язувати, наповнювати; (у рівних дозах) фасувати. Словник синонімів Караванського
  3. пакувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Укладати, ув'язувати в пакунок, паку і т. ін. для транспортування, перенесення, перевезення або зберігання. || Щільно укладати, звичайно закриваючи, у яку-небудь тару. 2》 Наповнювати чим-небудь, збираючи в дорогу (валізи, сумки і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пакувати — ПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, у що. 1. Укладати, ув'язувати в пакунок, паку і т. ін. для транспортування, перенесення, перевезення або зберігання. Молодий професор був дома й працював коло важливої і забарної справи – пакував у ящики свої книжки. (В. Словник української мови у 20 томах
  5. пакувати — пакува́ти 1. забиратися геть (м, ср, ст): Пакуй звідси! Ше слово – і стрілю ти в ліхтарню! (Авторка)|| = гебати ◊ пакува́ти мана́тки → пакувати 1 ◊ пакува́ти мане́лі → пакувати 1 2. швидко йти (ср, ст): Я подякував і “пакую” до крамниці. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. пакувати — Ую, -уєш, недок. Їсти. А молодшенький принц Генрі пакує шоколад, допоки не умліє (Молоко). Словник сучасного українського сленгу
  7. пакувати — Пакува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пакувати — ПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Укладати, ув’язувати в пакунок, паку і т. ін. для транспортування, перенесення, перевезення або зберігання. Петруня в конторі швидко пакує свої речі (Вас. Словник української мови в 11 томах
  9. пакувати — Пакува́ти, -ку́ю, -єш гл. Укладывать, упаковывать. Словник української мови Грінченка