пакіл

КІЛО́К (груба палиця, жердина, загострена з одного або двох кінців), КІЛ, ПА́КІЛ діал., КО́ЛИК діал.; ПА́ЛЯ (перев. загострена вгорі жердина, яку в давнину використовували для виконання смертної кари); ТИНИ́НА розм. (палиця, витягнена з тину); ШТИЛЬ (перев. для носіння соломи, сіна); ПІКЕ́Т (невеликий кілочок з номером, забитий у землю для нівелювання); ПРИ́КІЛ, ПРИКІЛОК розм., ПРИ́КОЛЕНЬ діал. (вбитий у землю). Хтось грюкає кілком по запорах (А. Головко); Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (М. Коцюбинський); Крамницю знову замкнули, дід Кузьма забив круг неї чотири паколи і обснував їх мотузом (В. Кучер); Вмерти на палі — то не слава. Примусити ворога вмерти — ото слава! (Н. Рибак); Хлопці облишили штилі, стовпилися цікаві біля містка, стежачи, як направляє Білограй крутим узвозом коня (Ю. Мушкетик); Тут саме життя підіймає, бо рано починається трудовий день тих, хто споруджує канал. Роботи ведуться в глибині степу, між пікетами, що їх і Ліна розставляла теж (О. Гончар); Стоять прикілки у тину височенькі (Словник Б. Грінченка).