1. Словник синонімів української мови

панцирник

ПА́НЦИРНИК (стародавній воїн, що бився у панцирі), ЛА́ТНИК, ПА́НЦЕРНИК заст.; КІРАСИ́Р (кінний). Брама відчинилася, і виступило військо. Спереду гусари. За ними — кольчужники. Потім панцирники (О. Довженко); Козаки з келепами в руках кинулися на латників (Н. Рибак); Кірасир.. уже й рубонув би, коли б в останню мить не вихопився на коні якийсь чужинець (О. Ільченко).

БРОНЕНО́СЕЦЬ (військовий корабель, облицьований бронею), ПА́НЦИРНИК (ПА́НЦЕРНИК).

БРОНЕПО́ЇЗД, ПА́НЦИРНИК (ПА́НЦЕРНИК). Вогнем пашать бронепоїзди, націливши кудись вперед у невідомість свої панцировані груди (О. Гончар); За першим від станції переїздом стояв сповитий чорним димом німецький панцирник (Я. Качура).

БРОНЬОВИ́К (спеціальний бойовий броньований автомобіль), БРОНЕАВТОМОБІ́ЛЬ, БРОНЕМАШИ́НА, ПА́НЦИРНИК (ПА́НЦЕРНИК). Кулемети з броньовиків різонули по всіх вікнах (О. Гончар); Од хати від'їжджали маленькі верткі бронеавтомобілі, вони спритно розверталися поміж щілинами, в яких сиділи бійці (Л. Первомайський); Окремі панцирні автомобілі на вулицях прифронтового міста були в Києві не первина, але ж зараз панцирників було щонайменше зо два десятки зразу (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панцирник — па́нцирник 1 іменник чоловічого роду, істота воїн іст. па́нцирник 2 іменник чоловічого роду машина іст. Орфографічний словник української мови
  2. панцирник — див. броньовик Словник синонімів Вусика
  3. панцирник — заст. панцерник, -а, ч. 1》 іст. Воїн, одягнений у панцир (у 1 знач.); латник. 2》 Автомобіль, поїзд, військовий корабель, покритий панциром (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. панцирник — ПА́НЦИРНИК, заст. ПА́НЦЕРНИК, а, ч. 1. іст. Воїн, одягнений у панцир (у 1 знач.); латник. Брама відчинилася, і виступило військо. Спереду гусари. За ними – кольчужники. Потім панцирники; за ними всі у мідних шоломах (О. Довженко). Словник української мови у 20 томах
  5. панцирник — ПА́НЦИРНИК, заст. ПА́НЦЕРНИК, а, ч. 1. іст. Воїн, одягнений у панцир (у 1 знач.); латник. Брама відчинилася, і виступило військо. Спереду гусари. За ними — кольчужники. Потім панцирники; за ними всі у мідних шоломах (Довж., І, 1958, 251). Словник української мови в 11 томах