пасмо

ПА́СМО (пучок волосся), ЖМУТ, ПОВІ́СМО, ПРЯ́ДКА, СТА́ЛКА (СТА́ЛЬКА) розм., СТАЛЬ діал. (довгого волосся). Уклін земний земній твоїй утомі І сивим пасмам серед чорних кіс! (М. Рильський); Вибився з-під картуза крилом грака жмут волосся (А. Шиян); З-під капелюха вибивалося повісмо білого волосся (Ю. Збанацький); — Як засне (чоловік), то сим ножем одріжеш у його прядку волосся і оддаси мені (О. Стороженко); З голови на плечі падали дві довгенькі косички, заплетені в три сталки (С. Чорнобривець). — Пор. па́тли.

ПА́СМО (прядива, ниток і т. ін.), ПОВІ́СМО, ЖМУТ, ПРЯ́ДКА, КУ́КЛА діал. (скручений пучок прядива). На столі перед Марусею були розкидані ножиці,.. червоні пасма заполочі (І. Нечуй-Левицький); На сволоці висять повісма прядива та вовни (Леся Українка); Семен тримав у руках мішок, жмут паклі й мотузку (А. Шиян); Брала (Марійка) за півціни чесати кукли прядива (М. Стельмах).

ПА́СМО (гір, горбів); ХРЕБЕ́Т, КРЯЖ, ГРЯДА́, ГРИ́ВА (гір). Он засиніли ще дальші гори.. З-за пасма витинається пасмо (Г. Хоткевич); Коні повільно й обережно спускаються по гострому камінню тісним міжгір'ям, яке перерізало могутній хребет звивистою розколиною (З. Тулуб); Над головою нависають гірські кряжі (В. Кучер); Гряда Татр була вже позаду (Н. Рибак); Виплив місяць, і гірські гриви заблищали всюди кам'яною лускою (О. Гончар).

ПА́ТЛИ розм. (довгі скуйовджені пасма волосся), КУ́ДЛИ розм., КО́СМИ розм., КОСМАКИ́ розм., ПЕ́ЛЕХИ розм., ПАЧО́СИ розм., КУ́СТРИ (КУ́СТРІ) діал.; КУ́ШТРА (КУ́ШТРЯ) діал., КУДЕ́ЛЯ розм. (скуйовджене волосся). — Дай сюди оті патли! Я тобі чисто пообтинаю оті пачоси на щоках, оту бороду, оті коси (І. Нечуй-Левицький); Голова в нього розпатлана, косми волосся звисають на очі, на вуха (С. Чорнобривець); — Ось постій, ..дай мені тебе за космаки піймати (П. Куліш); — Піди в хижу, розчеши свої кустрі та аж тоді увіходь до людей.. (Л. Яновська); Зозла вп'явся (Чіпка) руками в свою нечесану куштру (Панас Мирний); (Кукса:) А ви б розчесали свою куштрю, а то горобці подумають, що куделиця, і обсмикають на гнізда! (М. Кропивницький); По-бандитському стрижена (Ганна) — замість кіс чорна куделя вибивається з-під кубанки (О. Гончар). — Пор. 1. воло́сся, 1. па́смо.

СМУ́ГА (видовжена, обмежена частина якоїсь поверхні, простору, яка виділяється своїм виглядом, кольором і т. ін., довга риска, лінія), ПА́СМУГА, ПЕРЕ́СМУГА рідше, ПА́СМО, СМУ́ЖКА, СТЯ́ЖКА, СТЬО́ЖКА, ПОПРУ́ГА, ПО́ЯС, ПОЯСО́К, СТЯГА́ розм., ПАС розм., ПАСОК розм., БИ́НДА діал.; ЛІ́НІЯ (смуга, що визначає межу чого-небудь); БАСАМА́Н розм. (темна смуга на тілі від удару і взагалі смуга); ПРУГ розм. (крива смуга, лінія, дуга на чому-небудь); ПРОЖИ́ЛКА, ПРО́ЖИ́ЛОК (вузька смужка в камені, металі і т. ін., що виділяється кольором). Тигр був надзвичайно великий,.. з жовтогарячою шкурою в чорних оксамитових смугах (З. Тулуб); Через щоку лягла широка закривавлена смуга (А. Шиян); — Моряк? — радісно захлинувся Берестовський, в темряві розгледівши пасмуги тільняшки на грудях бійця (Л. Первомайський); Блищать росою довгі пасма нив (Д. Павличко); Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками усю далину (І. Нечуй-Левицький); Вечоріє, сонце, сідаючи за хмари, кинуло червону стяжку крізь мутну шибку (Панас Мирний); По боках доріжок смужки шовкової трави, за нею — стьожки квітів (П. Панч); Очі страшно блищать, а на лобі синіє попруга неначе од батога (І. Нечуй-Левицький); У лузі трав шовкові пояси (П. Дорошко); Блискучою стягою Старий Дніпро серед степів прославсь (Б. Грінченко); Берегова лінія; Все тіло в неї в синіх басаманах (І. Франко); На шиї червонів пруг від волосяного татарського аркана, на якому приведено парубка до штабу (І. Ле); Складалися вони (скелі) з сірого каменя з білими прожилками (М. Трублаїні).