пастор

СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.; ДУХІВНИ́К (священик, у якого хто-небудь постійно сповідається), СПОВІДА́ЛЬНИК, СПОВІ́ДНИК, СПОВІДА́Ч рідше; ПРО́БОЩ церк., ПА́РОХ діал. (парафіяльний священик); КСЬО́НДЗ, КАНО́НІК (католицький); ПА́СТОР (протестантський); МУЛЛА́ (ісламський). Священик одчинив царські врата, почав кадити по церкві (І. Нечуй-Левицький); Вже кілька днів попи у великодніх золотистих ризах правлять молебні над криничкою (М. Стельмах); Князь і княгиня, верховні духовні ієреї церкви, мужі київські старші й молодші стали на заборолі (П. Загребельний); Панотець уважно вислухав його (М. Коцюбинський); Сказала (Маруся) о. Василеві; гадала, що він, як пастир духовний, прийме цю вість близько до серця (Г. Хоткевич); Тринадцять років (П. Тичини) пройшли за похмурими монастирськими стінами під суворим наглядом духівників (з журналу); Коли парафіяни довідались, якого дістали пароха, то зачали відказувати (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пастор — па́стор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пастор — див. СВЯЩЕНИК. Словник синонімів Караванського
  3. пастор — [пастор] -ра, ор. -ром, м. (на) -ров'і/-р'і, кл. -реи, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  4. пастор — -а, ч. Протестантський священик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пастор — Священик Словник чужослів Павло Штепа
  6. пастор — ПА́СТОР, а, ч. Протестантський священик. [Подорожній:] Я якраз ішов через село. Музики, учитель, школярі, пастор і ціла юрба люду за труною (Леся Українка); * У порівн. Всі присутні розступилися перед ним. Словник української мови у 20 томах
  7. пастор — па́стор (нім. Pastor, від лат. pastor – пастух) парафіальшій священик у протестантській церкві. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. пастор — Керівник громади (парафії), також титул священика у деяких Протестантських Церквах. Універсальний словник-енциклопедія
  9. пастор — Па́стор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. пастор — ПА́СТОР, а, ч. Протестантський священик. [Подорожній:] Я якраз ішов через село. Музики, учитель, школярі, пастор і ціла юрба люду за труною (Л. Укр., IV, 1954, 221); *У порівн. Всі присутні розступилися перед ним. Словник української мови в 11 томах