1. Словник синонімів української мови

патлач

КУДЛА́Й розм. (кудлата тварина, перев. собака), КУДЛА́НЬ розм., КУДЛА́Ч розм., КУЙО́ВДА розм., ПАТЛА́Ч розм., ПАТЛА́НЬ розм. Гарчать на коней кудлаї (Л. Первомайський); — З-під повітки кидається до мене кудлань (М. Олійник); Надходить ведмідь: одчини! — Утікай, пане кудлач, бо вже пана Козловського їмо (Словник Б. Грінченка); — Діду, — каже Мелася, — у нас ведмідь був... — А щоб ти не діждав вже довіку меду й покуштувати, лихий патлачу! — проклинав дід (Марко Вовчок).

ПАТЛА́Ч розм. (людина з довгим скуйовдженим волоссям), ПАТЛА́НЬ розм., КУДЛА́Й розм., КУДЛА́НЬ розм., КУДЛА́Ч розм., КУЙО́ВДА розм., ПЕ́ЛЕХ розм.; НЕЧО́СА розм. (з нечесаним волоссям). — Якби мій Денис був такий патлач, як оце ти, то й я б перестала його любити (І. Нечуй-Левицький); Попереду.. крокував патлатий, в підтиканій рясі здоровань. Багато з тих, що стояли натовпами по тротуарах, впізнавали підтиканого патланя (О. Гончар); (Подорожній (стиха до шинкаря):) Чи можна того кудлая пивом почастувати? (Леся Українка); — Був чоловік як чоловік, а тепер звівся на якогось кудланя. Гидко на тебе й глянути (І. Нечуй-Левицький); — Сам ти косматий пелех! (А. Кримський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. патлач — патла́ч іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. патлач — див. чубатий Словник синонімів Вусика
  3. патлач — -а, ч., розм. 1》 Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям. 2》 Тварина з довгою, густою шерстю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. патлач — див. косматий, лахматий Словник чужослів Павло Штепа
  5. патлач — ПАТЛА́Ч, а́, ч., розм. 1. Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям. Зроду-звіку не оддам своєї Насті за духовного, за якогось патлача та бороданя (І. Словник української мови у 20 томах
  6. патлач — Патла́ч, -ча́, -че́ві; -лачі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. патлач — ПАТЛА́Ч, а́, ч., розм. 1. Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям. Зроду-звіку не оддам своєї Насті за духовного, за якогось патлача та бороданя (Н.-Лев., III, 1956, 216); Патлач не відгукнувся, він був уже далеко (Чаб., Балкан. весна, 1960, 188). Словник української мови в 11 томах
  8. патлач — Патлач, -ча́ м. = патлань. Чуб. VII. 412. Употр. также какъ насмѣшливое названіе для духовнаго лица. Мнж. 188. Словник української мови Грінченка