первозданний

ПОЧАТКО́ВИЙ (від якого або з якого починається щось; характерний для початку якоїсь дії, якогось процесу), ВИХІДНИ́Й, ВІДПРА́ВНИ́Й, ПЕРВИ́ННИЙ, ПЕ́РШИЙ, ПЕРВОРО́ДНИЙ книжн., ПЕРВОЗДА́ННИЙ книжн. (який виник, створений раніше за все інше); ПЕ́РВІСНИЙ, ПЕРВОБУ́ТНІЙ книжн. (який існував спочатку і перев. був замінений іншим); НУЛЬОВИ́Й (який приймається за вихідний пункт підрахунку); ТВІРНИ́Й спец. (який є базою творення чогось). З дальніх покоїв линули несміливі початкові акорди на піаніно, що переходили на лагідну мелодію (О. Досвітній); (Острожин:) Нашому народу бракує навіть початкової культури (Леся Українка); Ті мрії були вихідною точкою всіх його думок (І. Франко); Відправним пунктом пізнання є живе споглядання, яке виражається у відчуттях, сприйняттях людини (з журналу); Там треба створювати великі лісосировинні бази, які б не лише добували сировину, а й здійснювали б первинну переробку на місці (М. Чабанівський); Подати першу допомогу; — Соромно ж мені буде, що мій брат по труду за ніщо нашу глину віддає. А це ж неабиякі, а первородні кіммерійські глини, навіть геологи можуть посвідчити... (О. Гончар); Він розірвав конверта. Слова напливали на нього, первозданні, не затоптані, сповнені небуденної значущості і ваги (Ю. Мушкетик); Село Будища було первісним гніздом Драгоманових у Гадяччині (Олена Пчілка); Приваблювали його дикі гори Алтаю, майже недосліджені, його первобутні мешканці з їхнім старовинним побутом (В. Гжицький); Меридіан, який проходить через Лондон, умовились вважати початковим меридіаном (нульовим) (з підручника); Щоб встановити спосіб творення.., слід підібрати до цього слова слово з твірною основою (з підручника).

СПОКОНВІ́ЧНИЙ (який існує з найдавніших часів), ОДВІ́ЧНИЙ (ВІДВІ́ЧНИЙ), ПРАДА́ВНІЙ, ПРАВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, ВІКОВИ́Й, БАГАТОВІКОВИ́Й, ВІКОДА́ВНІЙ, ПРАСТАРИ́Й, ПРЕДВІ́ЧНИЙ, ДОВІ́ЧНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ уроч., ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ заст.; ПЕРВІ́СНИЙ, ПЕРВОЗДА́ННИЙ книжн. (який існує з самого початку). В присмерковій пісні колисковій, В оповіді сивій про походи.. Він дзвенів не раз, переливався Споконвічний голубий Дунай (М. Рильський); Щось епічне й святкове почувалось у полі, одвічний перебіг часу й величний спокій (О. Довженко); Відвічний ліс шумів над ним тужливо (І. Франко); Суха, тогорічна ковила, трава прадавніх степів, тріпотіла на вітрі (А. Хорунжий); О село Ясиня, верховинське село, .. Ти на горах-горбах, на крутинах лягло, Мов дитя віковічних Карпат (Л. Забашта); Поцокували солдатські підкови по віковім камінню, на яке ще досі ніхто не ступав (О. Гончар); На Запоріжжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні.. не замовкали (П. Куліш); Потім ліс... Передвічний, непроходимий (Г. Хоткевич). — Пор. 1. да́вній.