переборщити

ПЕРЕБІ́ЛЬШУВАТИ (уявляти або зображувати що-небудь більшим, ніж у дійсності), ГІПЕРБОЛІЗУВА́ТИ книжн., РОЗДУВА́ТИ розм., РОЗДМУ́ХУВАТИ розм.; УТРИ́РУВАТИ книжн. (доводити до крайньої міри вияву). — Док.: перебі́льшити, гіперболізува́ти, розду́ти, роздму́хати (роздмухну́ти), утри́рувати. Мав (Козловський) надзвичайний дар перевтілюватися у другі особи, перебільшуючи їх смішні сторони (Г. Хоткевич); Дотепно гіперболізувавши і відтінивши якусь характерну рису, він (пародист) умів створити вдалий дружній шарж або й уїдливу пародію (з журналу); Маленьку хибу, дрібний якийсь випадок роздмухають, роздують до розмірів слона і пускають гуляти межи люди (С. Васильченко); Утрируючи кожен рух — почухав (чоловік) потилицю, аж зовсім козирком очі закривши, потім поправив кашкет, похитав головою (А. Головко). — Пор. переборщи́ти.

ПЕРЕБОРЩИ́ТИ розм. (перевищувати міру в чомусь), ПЕРЕСОЛИ́ТИ розм., ПЕРЕПЕРЧИ́ТИ розм., ПЕРЕБРА́ТИ розм., ПЕРЕДА́ТИ розм., ПЕРЕБА́ВИТИ розм. рідше; ПЕРЕГНУ́ТИ розм. (припуститися перегину); ПЕРЕЙТИ́, ПЕРЕСТУПИ́ТИ, ПЕРЕХОПИ́ТИ (із сл. край, межа тощо). — Недок.: перебо́рщувати, пересо́лювати, перепе́рчувати, перебира́ти, передава́ти, перебавля́ти, перегина́ти, перехо́дити, переступа́ти, перехо́плювати. Варка сама побачила, що переборщила, образивши завжди тиху, звичайну та приємну подругу (Л. Яновська); Мені здається, що Кайт трохи пересолив (П. Колесник); Орест Білинський схаменувся, що перебрав міру, націливши синів на надто однобічні інтереси (Ірина Вільде); — О! — скрикнула вона й засміялася. — Це вже ви передали (Марко Вовчок); — Отак і з вами буде: покрутитеся трохи в селі і втечете. — Ну, це ти, Серьожо, перегнув. З вашого села я нікуди не піду (Григорій Тютюнник); Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (І. Нечуй-Левицький); Зухвальство маклера переступило межі пристойності (Ірина Вільде); Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб). — Пор. 1. перебі́льшувати.