передвістя

ПЕРЕДВІ́СТЯ, ПЕРЕДВІ́СТКА, ПРИЗВІ́СТКА розм., ПРО́ВІСТЬ поет. Ясеневі в грудях зробилось порожньо.. Це було поганим передвістям (Ю. Бедзик); Звістка була остільки раптовою, що здавалася ніби давньою передвісткою (І. Ле); Молодий, усіх я запевняв.., Що осіннє прив'ядання трав і кружляння голубих сніжинок, — Лиш весняних трав передчуття, Тільки провість ясних вод весняних... (М. Рильський). — Пор. 1. прові́сник.

ПРОВІ́СНИК (той або те, що своєю появою, поведінкою тощо віщує якісь зміни, події і т. ін.), ПЕРЕДВІ́СНИК, ВІ́СНИК, ВІСТУ́Н, ВІЩУ́Н поет., ПОСЛАНЕ́ЦЬ поет., ПЕ́РША ЛА́СТІВКА розм., ПРЕДТЕ́ЧА заст., книжн., уроч.; ПРОРО́К книжн., поет., БЛАГОВІ́СНИК заст., БЛАГОВІСТИ́ТЕЛЬ заст. (перев. про людину); ПРОДРО́М мед. (явище, яке попереджує хворобу). Дрібний дощ, провісник осені, ліниво кропив землю (переклад за ред. О. Варкентін); В очах у Генріха народжувалася пустота. Барон знав, що це перший передвісник шаленства (П. Загребельний); Із рук дітей у височінь злетіли З веселим плеском білі голуби. Весни і миру вісники крилаті... (М. Рильський); Пролунало.. веселе, по-весняному радісне бекання повітряного баранчика, одного з перших вістунів весни (В. Гжицький); Подихнув пустотливий вітрець, той віщун світання (М. Коцюбинський); Олов'яне, важке небо трусило над Львовом сніжинки — перших посланців ранньої зими (Р. Іваничук); Волелюбними гуманними ідеями пройнята.. перша ластівка справді народної української літератури на західних землях України "Русалка Дністровая"(з журналу); Коли, з глухим з'єднавшись гулом, Предтеча бурі, грім гримів, Як часто бранець над аулом Нерушно на горі сидів! (переклад В. Сосюри); Ти (Шевченко) з нами йдеш до сонця сходу, Ти, правди й вольності пророк (М. Рильський); Селяни слухали коваля, як благовісника нових, омріяних часів (І. Ле); Тут (у Києві) діяли декабристи, яких Шевченко назвав першими благовістителями свободи (І. Цюпа). — Пор. передві́стя, I. 1. попере́дник.