передужати

ПЕРЕБОРО́ТИ (труднощі, якісь почуття, недугу тощо), ПЕРЕМОГТИ́, ПОБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПЕРЕСИ́ЛИТИ, ОСИ́ЛИТИ, ПОДУ́ЖАТИ, ЗДУ́ЖАТИ, ЗДОЛІ́ТИ рідше, ПОКОНА́ТИ рідше, ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕДУ́ЖАТИ заст., ПЕРЕСИ́ЛУВАТИ діал., ПОДОЛІ́ТИ діал. — Недок.: перебо́рювати, перемага́ти, боро́ти, побо́рювати рідше дола́ти, подо́лувати, переси́лювати, оси́лювати, поду́жувати, змага́ти. Степан Пасюга, переборовши сон, наказав собі триматися, стежити за дорогою (Є. Гуцало); Отак затявся, не може власну образу, озлобленість в собі перемогти (О. Гончар); Нелюдським зусиллям волі поборола (княгиня) зціпеніння і зірвалася з місця (В. Гжицький); — Спільними зусиллями неприємності подолаємо, — підбадьорював нову товаришку Федір Прохорович (М. Трублаїні); Здолавши перший приступ сну, Крайнюк сидів над своїми записками (В. Кучер); Борщ давно вже скис, але йому так хотілося їсти, що пересилив огиду й почав сьорбати (П. Панч); (Домаха:) Несила моя перебути розлучення... (Карпо:) Хоч і несила, а мусиш силкуватись. (Домаха:) А як не осилю, і та боротьба штовхне мене в кручу або на гілляку? (М. Кропивницький); Доля послала потім мені скільки того лиха, одних ран фронтових аж чотири, але я здужав всі біди (М. Чабанівський); Не клич мене! Я мушу поконати свій біль і труд (Уляна Кравченко); Ішла дитина, на очах росла, Змагала в серці острах передвічний (М. Рильський); (Хома:) Я знаю, тепер тобі трудно буде передужати свою муку, а тільки переможися... то зараз і відляже... (М. Старицький); Євгеній пересилував себе і почав усміхатися (І. Франко). — Пор. 1. перемогти́, 2. спра́витися.