1. Словник синонімів української мови

передувати

ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо — мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ́), ВЕРШИ́ТИСЯ уроч., ДОВЕ́РШУВАТИСЯ уроч.; ОБХО́ДИТИСЯ без кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев. про завершений процес, подію); ТОЧИ́ТИСЯ (перев. про щось тривале); ТВОРИ́ТИСЯ розм. (про щось незвичайне); КО́ЇТИСЯ (про щось недобре); ТЕКТИ́, ВЕСТИ́СЯ (про розмову); РОЗІ́ГРУВАТИСЯ (про події); ВИНИКА́ТИ (час від часу); ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) (певним чином здійснюватися). — Док.: відбу́тися, тра́питися, здійсни́тися, пройти́, зді́ятися рідше зроби́тися, зчини́тися, піти́, зверши́тися, доверши́тися, обійти́ся, ста́тися, створи́тися рідше ско́їтися, потекти́, розігра́тися, ви́никнути, піти́ся рідко. В клубі.. відбувався вечір самодіяльності (І. Микитенко); Мало траплялось бенкетів таких, як оце розпочався від рана (П. Грабовський); Найкращий зв'язок з космічним кораблем здійснюється тоді, коли Сонце, Земля і корабель знаходяться на одній прямій (з журналу); Була колись (війна), тепер нема (Т. Шевченко); В столиці проходила нарада голів передових колгоспів (І. Ле); Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей (Т. Шевченко); Він знав усе, що робиться на селі (М. Коцюбинський); (Учитель:) Нічого в світі не чиниться без причини (М. Кропивницький); Напиши, як тобі ведеться в Києві.. Як ідуть твої заняття (Леся Українка); За бурями, за грозами, буранами — я чую: суд вершиться над тиранами (П. Тичина); (Кассандра:) Вже, бачиш, довершилась Божа кара (Леся Українка); Ні одне весілля, ні одні танці.. не обходились без неї (М. Стельмах); Впадають в око ті зміни, які сталися в місті (Києві) (з газети); До вечора точився бій з перемінним успіхом (П. Кочура); Біля вокзалу творилася, як завжди метушня (В. Собко); Видобувшись на кручу, хлопець на мить застиг приголомшений. Що тут коїлося, що творилося! Гам, лемент, гаряча, пекельна тиснява... (О. Гончар); У нас із другом уже тече розмова (І. Вирган); Розмова велася змовницьким шепотом (І. Ле); Вона бачила, що.. на тій вузькій кам'яній плиті мусить розігратися боротьба на життя і смерть (І. Франко); Між ним і Сагайдою не раз виникали гострі сутички (О. Гончар); Цього дня усе, здавалося, добре йшлося (Г. Коцюба). — Пор. передува́ти, 1. ста́тися.

ПЕРЕДУВА́ТИ чому (відбуватися раніше чогось), ПОПЕРЕДЖА́ТИ (ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ) що, розм. — Док.: попере́дити. Раптом згадалися всі події, які передували його хворобі (В. Собко); Висока полонина над селом помалу просвітлюється тим слабим червоним світлом, що попереджає схід сонця (І. Франко). — Пор. відбува́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. передувати — передува́ти 1 дієслово недоконаного виду переносити, переміщати рухом повітря передува́ти 2 дієслово недоконаного виду бути раніше чогось Орфографічний словник української мови
  2. передувати — (чому) іти <�виступати, міститися> попереду чого; (вести перед) ПЕРВУВАТИ; (якійсь події) відбуватися <�діятися, траплятися> перед чим. Словник синонімів Караванського
  3. передувати — див. іти Словник синонімів Вусика
  4. передувати — I -аю, -аєш, недок., передути, передую, передуєш і передму, передмеш, док., перех. Переносити, переміщати рухом повітря. II -ую, -уєш, недок., кому, чому. Мати місце, бувати, відбуватися перед чим-небудь, раніше чогось. || Бути, міститися, йти і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. передувати — ПЕРЕДУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДУ́ТИ, переду́ю, переду́єш і передму́, передме́ш, док., що. Переносити, переміщати рухом повітря. Вітер передував пісок. ПЕРЕДУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., кому, чому. Бувати, відбуватися перед чим-небудь, раніше чогось. Словник української мови у 20 томах
  6. передувати — Передува́ти, -ду́ю, -ду́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. передувати — ПЕРЕДУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДУ́ТИ, переду́ю, переду́єш і передму́, передме́ш, док., перех. Переносити, переміщати рухом повітря. Вітер передував пісок. ПЕРЕДУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., кому, чому. Словник української мови в 11 томах
  8. передувати — Передувати, -ду́ю, -єш гл. Предводительствовать, идти впереди. Дай нам його дари попереду явити, як передує власть його у світі. К. Бай. 20. Шкода мене до сього нахиляти, щоб Лободі я дав передувати. К. ЦН. 197. Словник української мови Грінченка