1. Словник української мови в 11 томах

передувати

ПЕРЕДУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДУ́ТИ, переду́ю, переду́єш і передму́, передме́ш, док., перех. Переносити, переміщати рухом повітря.

Вітер передував пісок.

ПЕРЕДУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., кому, чому. Мати місце, бувати, відбуватися перед чим-небудь, раніше чогось.

Останній екзамен він складав вісімнадцятого серпня і складав його без охоти і того душевного напруження, яке завжди передувало тим екзаменам, що їх він тримав раніше (Тют., Вир, 1964, 57);

Звітно-виборні збори і партійні конференції, що передували з’їздові, показали високу організованість і активність комуністів (Матер. XXII з. КПУ, 1961, 71);

Не можна, звичайно, ні для IX ст., ні навіть для часу, що передував йому, уявляти східне слов’янство як щось цілком монолітне в побутовому або в мовному відношенні (Пит. походж. укр. мови, 1956, 109);

// Бути, міститися, йти і т. ін. попереду чого-небудь.

Виданню вибраних праць О. І. Білецького передує стаття академіка М. К. Гудзія, присвячена видатному вченому (Рад. літ-во, 2, 1963, 153);

// Випереджувати появу кого-, чого-небудь.

Климові передувала репутація хлопчика виняткових здібностей (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. передувати — передува́ти 1 дієслово недоконаного виду переносити, переміщати рухом повітря передува́ти 2 дієслово недоконаного виду бути раніше чогось Орфографічний словник української мови
  2. передувати — (чому) іти <�виступати, міститися> попереду чого; (вести перед) ПЕРВУВАТИ; (якійсь події) відбуватися <�діятися, траплятися> перед чим. Словник синонімів Караванського
  3. передувати — див. іти Словник синонімів Вусика
  4. передувати — I -аю, -аєш, недок., передути, передую, передуєш і передму, передмеш, док., перех. Переносити, переміщати рухом повітря. II -ую, -уєш, недок., кому, чому. Мати місце, бувати, відбуватися перед чим-небудь, раніше чогось. || Бути, міститися, йти і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. передувати — ПЕРЕДУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДУ́ТИ, переду́ю, переду́єш і передму́, передме́ш, док., що. Переносити, переміщати рухом повітря. Вітер передував пісок. ПЕРЕДУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., кому, чому. Бувати, відбуватися перед чим-небудь, раніше чогось. Словник української мови у 20 томах
  6. передувати — ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо — мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ́), ВЕРШИ́ТИСЯ уроч., ДОВЕ́РШУВАТИСЯ уроч.; ОБХО́ДИТИСЯ без кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
  7. передувати — Передува́ти, -ду́ю, -ду́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. передувати — Передувати, -ду́ю, -єш гл. Предводительствовать, идти впереди. Дай нам його дари попереду явити, як передує власть його у світі. К. Бай. 20. Шкода мене до сього нахиляти, щоб Лободі я дав передувати. К. ЦН. 197. Словник української мови Грінченка