переліг

ПЕРЕЛІ́Г (поле, не оброблюване кілька років для відновлення родючості ґрунту), ОБЛІ́Г розм., ВІДЛІ́Г діал. Залізниця має пройти по перелогах (О. Гончар); Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг (А. Головко); У плузі Волики розсердились, вертіли, брать відлогу не хотіли (Л. Боровиковський).

ЦІЛИНА́ (ще не оброблена земля), ПЕРЕЛІ́Г, НОВИНА́, НЕЗАЙМА́НЩИНА. Народ зійшовсь та гук такий підняв, Мов цілину п'ять плугів орють (Є. Гребінка); Мені наснились рідні перелоги, В розливах нив співучі трактори (М. Стельмах); Ділянка жита край межі Росла на новині (О. Підсуха); Він рубає ліс, корчує поле, ставить доми — і в диких хащах на незайманщині постає нова оселя! (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. переліг — перелі́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. переліг — Цілина; (неораний лан) обліг, толока; мн. ПЕРЕЛОГИ, (у худоби) КОРЧІ. Словник синонімів Караванського
  3. переліг — див. ґрунт Словник синонімів Вусика
  4. переліг — [пеиреил’іг] -логу, м. (на) -логу, мн. -логие, -лог'іў Орфоепічний словник української мови
  5. переліг — -логу, ч. 1》 Заросле травою поле, що свідомо не обробляється кілька років для відновлення родючості ґрунту. 2》 Земля, що ніколи не оброблялась; цілина. Лежати перелогами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. переліг — ПЕРЕЛІ́Г, ло́гу, ч. 1. Заросле травою поле, що свідомо не обробляється кілька років для відновлення родючості ґрунту. Ори і засівай лани, Коси широкі перелоги..! (П. Словник української мови у 20 томах
  7. переліг — ПЕРЕЛІ́Г, ло́гу, ч. 1. Заросле травою поле, що свідомо не обробляється кілька років для відновлення родючості грунту. Ори і засівай лани, Коси широкі перелоги..! (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах
  8. переліг — Переліг, -ло́гу м. Несколько лѣтъ не обрабатываемая земля. Попоореш років три та й пускаєш знов на переліг, а ореш новину. ЗОЮР. І. 144. Років десять або п'ятнадцять перелогом лежить; та як зореш на новині та посієш кавунів, то вродять такії, що з землі не знімеш. ЗОЮР. І. 144. Словник української мови Грінченка