пересмішник
НАСМІ́ШНИК (той, хто любить насміхатися), ПЕРЕСМІ́ШНИК розм., КЕПКУ́Н розм., ЗУБОСКА́Л зневажл., СКАЛОЗУ́Б (СКАЛИЗУ́Б) зневажл. Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли (В. Собко); — Ти завсігди, Стьопко, був кепкун, — захихикав старий Патлатий (П. Загребельний); А голос дрижить, в горлі пересохло. Хотіла (Леся) вже простягти руку до склянки з водою і побоялася — ще піднімуть на сміх зубоскали (А. Хижняк). — Пор. доте́пник, жартівни́к.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пересмішник — пересмі́шник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- пересмішник — див. веселий; насмішкуватий Словник синонімів Вусика
- пересмішник — -а, ч. 1》 розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь. 2》 Птах ряду горобиних, що наслідує голоси інших птахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пересмішник — ПЕРЕСМІ́ШНИК, а, ч. 1. розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь. Степан Федорович виявився невгамовним жартуном, пересмішником (В. Словник української мови у 20 томах
- пересмішник — ПЕРЕСМІ́ШНИК, а, ч. 1. розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь. Степан Федорович виявився невгамовним жартуном, пересмішником (Коз., Вибр., 1947, 17). 2. Птах, що наслідує голоси інших птахів. Словник української мови в 11 томах