1. Словник української мови у 20 томах

пересмішник

ПЕРЕСМІ́ШНИК, а, ч.

1. розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь.

Степан Федорович виявився невгамовним жартуном, пересмішником (В. Козаченко);

Хто б міг подумати, що цей пересмішник, баляндрасник і задавака якимсь дивом стільки наткав у собі людяності (М. Стельмах).

2. Птах, що наслідує голоси інших птахів.

Серед наших співочих птахів є вмілі пересмішники, що імітують голоси інших птахів. Особливо характерний .. спів очеретянки болотяної (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пересмішник — пересмі́шник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пересмішник — див. веселий; насмішкуватий Словник синонімів Вусика
  3. пересмішник — -а, ч. 1》 розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь. 2》 Птах ряду горобиних, що наслідує голоси інших птахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пересмішник — НАСМІ́ШНИК (той, хто любить насміхатися), ПЕРЕСМІ́ШНИК розм., КЕПКУ́Н розм., ЗУБОСКА́Л зневажл., СКАЛОЗУ́Б (СКАЛИЗУ́Б) зневажл. Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли (В. Словник синонімів української мови
  5. пересмішник — ПЕРЕСМІ́ШНИК, а, ч. 1. розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь. Степан Федорович виявився невгамовним жартуном, пересмішником (Коз., Вибр., 1947, 17). 2. Птах, що наслідує голоси інших птахів. Словник української мови в 11 томах