перешукувати
ОБШУКА́ТИ (оглянути все в пошуках кого-, чого-небудь), ПЕРЕШУКА́ТИ, ОБША́РИТИ розм., ОБНИ́ШПОРИТИ підсил. розм., ОБШНИ́РИТИ підсил. розм., ОБШНИРЯ́ТИ підсил. розм., ВИ́ШАРИТИ підсил. розм., ВИ́НИШПОРИТИ підсил. розм.; ПРОЧЕСА́ТИ розм. (місцевість). — Недок.: обшу́кувати, перешу́кувати, обша́рювати, обни́шпорювати, обшни́рювати, прочі́сувати. Загін германського кайзера блукав по долині, обшукуючи кожен кущ (Ю. Яновський); Встає (дід) та й перешукує подвір'я, а коней та й воза нема (Марко Черемшина); Вона (мати) почала гукати Кав'яна, зазирнула в льох, обшарила садок, ніде не знайшла (П. Панч); Усі кутки й закутки обнишпорив Терентій, перевернув горище, клуню, комору, але ніде й не пахло скарбом (М. Стельмах); Рухливий чоловічок за той час знов уже обшниряв усі кути (І. Франко); Біжить Мазепа прудко в сад, Марусю кличе і гукає.. Все вишарив, обходив (Є. Гребінка).
Значення в інших словниках
- перешукувати — перешу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- перешукувати — див. шукати Словник синонімів Вусика
- перешукувати — -ую, -уєш, недок., перешукати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Шукаючи кого-, що-небудь, ретельно, послідовно оглядати щось. 2》 тільки недок. Шукати кого-, що-небудь скрізь, по всіх місцях, усюди. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перешукувати — ПЕРЕШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Шукаючи кого-, що-небудь, ретельно, послідовно оглядати щось. Велів [Невеличкий] товаришеві засвітити гніт і при світлі зачати перешукувати хатину (І. Словник української мови у 20 томах
- перешукувати — ПЕРЕШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Шукаючи кого-, що-небудь, ретельно, послідовно оглядати щось. Велів [Невеличкий] товаришеві засвітити гніт і при світлі зачати перешукувати хатину (Фр. Словник української мови в 11 томах
- перешукувати — Перешукувати, -кую, -єш сов. в. перешука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Переискивать, переискать наново. 2) Искать, разыскивать, переискивать, переискать. Перешукає, що єсть у возах. ЗОЮР. II. 60. Словник української мови Грінченка