песеня

ЦУЦЕНЯ́ (маля собаки), ЩЕНЯ́, СОБАЧА́, СОБАЧЕНЯ́, ПЕСЕНЯ́. Цуценя тільки виляло хвостиком, відчуваючи тепло людських рук, і намагалося малиновим язичком лизнути свого нового хазяїна в щоку (А. Шиян); На призьбі сидить босоноге дитинча, бавиться з щеням (М. Стельмах); — Мав я, куме, собача, — Ну на всю округу! Пізнавало по очах Злодія, хапугу (П. Глазовий); Мале шолудиве собаченя зголодніло, обнюхувало сміття на пероні (О. Досвітній); Їде козак понад Буг, Чумак попасає; Коло нього песеня На сонці куняє (С. Руданський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. песеня — песеня́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. песеня — див. щеня Словник синонімів Вусика
  3. песеня — -яти, с. 1》 Маля пса (у 1 знач.); цуценя. 2》 Зменш.-пестл. до пес 1); песик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. песеня — Песеня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. песеня — ПЕСЕНЯ́, я́ти, с. 1. Маля пса (у 1 знач.); цуценя. 2. Зменш.-пестл. до пес 1; песик. Словник української мови в 11 томах
  6. песеня — Песеня́, -ня́ти с. Щенокъ, собачка. Рудан. І. 65. Вх. Зн. 14. Словник української мови Грінченка