пес

НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм., ПА́КОСНИК (ПА́КІСНИК) розм. (той, хто робить негідні, безчесні вчинки); ПА́ДЛО, ПАДЛЮ́КА, ПАРШИ́ВЕЦЬ, ПАСКУ́ДА, ПАСКУ́ДНИК, ПЛЮГА́ВЕЦЬ, СОБА́КА, ПЕС, СТЕ́РВО, СУПОСТА́Т заст., ШИ́БЕНИК заст. (ужив. як лайливе слово); СВИНЯ́ лайл., СВИНЮ́КА (СВИНЯ́КА) підсил. лайл. (про непорядну, нечемну, невдячну людину); ЛЕДА́ЩО, БЕЗБО́ЖНИК, НЕ́ХРИСТ, БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н), НЕВІ́РА, НЕДО́ВІРОК, НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ, БАЙСТРЮ́К, БАЙСТРЯ́, БАРБО́С, БОСЯ́К (ужив. лайливо щодо людини, поведінка, вчинки якої сприймаються негативно, несхвально, — з метою образити її, показати свою зневагу до неї). На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив. Мерзотник — і все! Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (С. Журахович); — А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити, коли в мене син — поганець? (Григорій Тютюнник); — Чого ж ви, кажу, одразу його не поклали? "Ліжок не вистачає..." Серця в тебе не вистачає, а не ліжок! ..Нема нікому й поскаржитись на них, паразитів... (О. Гончар); Якась-таки личина донесла комендантові (Ю. Збанацький); (Олекса:) Не козак ти, не лицар! Ти гадюка, злодій ти!! (С. Васильченко); — То ти знущаєшся з мене, гад?! — прошепотів Іван Ілліч (Є. Гуцало); — Топись, топись, одною гадиною менше буде, — припрошувала її з берега Орися (Григорій Тютюнник); (Лукерія Степанівна:) Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (М. Кропивницький); — Пакосник ти паскудний! Плюгавець! Загладиш ти в нас сьогодні увесь сором, що наробив товариству (П. Куліш); — Ах ти ж падло заморське! Ах ти ж... — і жінка сказала все, що думала про цього німця (О. Ільченко); — Аж дивно, як це я раніше не зрозуміла, що ви падлюка (В. Собко); — Ти тямиш, паршивцю, що говориш?! — одним краєм прикусив зуби Созоненко (М. Стельмах); Кругом паскуда! Чому ж його не так зовуть! Чому на його не плюють? Чому не топчуть!! (Т. Шевченко); — Що ж сей паскудник учинив? — став ізнов глаголати батько Пугач до громади (П. Куліш); — Собака, — вилаявся дід і блиснув своїми.. очима у бік уланів (Д. Бедзик); По наших землях не блукати псам, Хижацькому поріддю вбивства й зради (М. Бажан); — Краще вмерти героєм, аніж стервом жити, зрадивши вітчизну (І. Ле); — І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Т. Шевченко); Як зобачила (молодиця) дядька Володька, зірвалась з місця, наче її полум'я обхопило: — ..Шибеник! Злодюга! (Марко Вовчок); — Свиня, — кинув він Гнатові, коли вони від'їхали на бокову стежку. — Отакого старого чоловіка — і то не пожалів (Григорій Тютюнник); Сказали б раніше, нізащо Ніхто б не повірив, що ти, Онищенко Климе, ледащо, У зрадники можеш піти! (Л. Первомайський); — Хай знають, нехристи, де правда! Коли вона є, то для всіх хай буде рівна (Панас Мирний); — Ванюшко, що ж це ти, бусурмане, цураєшся дядька Ларивона?.. (В. Логвиненко); Назустріч дідусь іде сумний-сумний, пішки повертається до себе..: "Якийсь недовірок велосипед украв.." (О. Гончар); На тій Україні.. Байстрюки Єкатерини Сараною сіли (Т. Шевченко); (Дуга (виймає складену вчетверо листівку):) Ось... Якийсь барбос на тинах порозклеював (Ю. Мокрієв); За хвилю виносить (Прокіп).. сідло і.. мчить у Троянівку, щоб не спати в одній хаті з таким босяком, як Тимко (Григорій Тютюнник). — Пор. безсоро́мник, на́волоч, недо́людок.

ПРИСЛУ́ЖНИК (той, хто виконує чиюсь волю, прислужується комусь, виконує перев. дрібні, часто ганебні доручення), СЛУГА́, ПОПЛІ́ЧНИК розм., ПОПИ́ХАЧ розм., ПОБІ́ГАЧ розм., ПОСІПА́КА розм., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПОШТУРХО́ВИСЬКО розм., ЛАКЕ́Й зневажл., ЛЬОКАЙ зневажл., ЛАКУ́ЗА зневажл., ЛАКИ́ЗА зневажл., ХОЛО́П зневажл., ХОЛУ́Й зневажл., РАБ зневажл., ПЕС перев. із сл. вірний, сторожовий і т. ін., зневажл., ПРИСПІ́ШНИК зневажл. рідше, ПОШТУ́РКАЧ діал. — Тут дехто з ваших односельчан радив вам віддатися на ласку царських прислужників. Погана це порада! (А. Головко); Цензор підморгнув одному з своїх поплічників і тихо підступив до замріяного дивака, який все ще дивився в вікно (П. Колесник); Гарні харчі, добра платня робили своє діло: люди звикли до становища попихачів і потроху навчилися догоджати примхам вередливої господарки (Л. Яновська); Розпухла рука боліла майже три тижні, і цей час він був тільки за побігача (О. Досвітній); Він нидіє в коморі, поки прибіжать воєводські посіпаки і викурять його звідси (П. Загребельний); (Мати (до Лукаша):) Та невже ж ти не скажеш їй стулити губу? Що ж то, чи я їй поштурховисько якесь? (Леся Українка); — Власті тобі захотілось! Де ж пак, староста! А яка з тебе власть! Лакей нещасний! (І. Цюпа); То був кріпак. Але душею не льокай (В. Еллан); — Тату, а як справжнє прізвище Кажана? — Навіщо він тобі здався, той Кажан? Уламок імперії і панський лакуза (О. Донченко); Раби і підніжки всякої влади палять фіміам навіть земським начальникам (М. Коцюбинський); За харчі вони стали вірними панськими псами (М. Стельмах); Без Вересая не можна було нам обійтись тоді, коли й самі слова "трудящий", "селянин", "простолюдин", "мужик" викликали роздратування у панів, у приспішників трону (П. Тичина); Походив, походив хлопець жебраним та й напросився до іншого ґазди за поштуркача (П. Козланюк).

СОБА́КА, ПЕС, ЦУ́ЦИК розм., ГАВКУ́Н розм., ПСИ́НА розм., БРОВКО́ розм., РЯБКО розм., БАРБО́С розм. (дворовий непородистий); ЦЮЦЬКО́ розм., ЦЮ́ЦЯ дит.; ША́ВКА (невеликий кімнатний або дворовий собака); СУ́КА, СУ́ЧКА (самиця). Чуючи такий ґвалт, собаки то брехали, а то вже стали вити (Г. Квітка-Основ'яненко); Пес мій до ніг тулиться, лащиться (Ю. Яновський); Голодний, як цуцик (прислів'я); Молодий цуцик ховається під ворота, побачивши старого сусідського бровка (П. Куліш); І знову дрімає (Денис), як лінивий рябко на прив'язі (Григорій Тютюнник).