пес
ПЕС, пса, ч.
1. Те саме, що соба́ка.
Пес бреше, а вітер носить (Номис, 1864, № 6943);
Завили пси надворі, Зареготалися псарі (Шевч., II, 1963, 118);
Крізь відчинену кватирку здалеку, з центра міста, линули чудні й моторошні звуки: валували пси і кричали люди (Смолич, II, 1958, 30);
*У порівн. — Жени його, Христинко, від себе, наче пса шолудивого (Стельмах, І, 1962, 281);
// Собака-самець.
Якраз проти вікна, звичайно під барканом, Дворовий пес Бровко лежав (Гл., Вибр., 1951, 115);
Десь узявся гончий пес Лорд, як його називали. Урадуваний метушнею, скочив Славкові на груди (Март., Тв., 1954, 232).
◊ На пси схо́дити (зійти́, іти́, піти́ і т. ін.) — занепадати, сходити нанівець.
Все.. пішло на пси (Номис, 1864, № 9864);
Тепер наш Борислав зовсім на пси зійшов! (Фр., IV, 1950, 7);
Не для пса ковбаса́ див. ковбаса́;
Хоч псів ганя́й — те саме, що Хоч соба́к ганя́й ( див. соба́ка); Як псів — те саме, що Як соба́к ( див. соба́ка).
Панів як псів (Номис, 1864, № 1168).
2. перен., зневажл. Про погану, негідну людину, що своїми вчинками, діями викликає обурення й загальний осуд.
По наших землях не блукати псам, Хижацькому поріддю вбивства й зради (Бажан, І, 1946, 119);
Ні Чінгіс-хан, ні пси-рицарі, ні Наполеон не додумувались до таких витончених катувань [як фашисти] (Хижняк, Тамара, 1959, 170);
// кого, чого, перев. у сполуч. із сл. вірний, сторожовий і т. ін. Про панських посіпак, прислужників царизму, експлуататорів, реакційні сили у суспільстві.
Тим часом мусить править Вірний пес, міністр його [короля] (Л. Укр., IV, 1954, 121);
Давно минулись ті часи, коли жандармерія косувала [косилася] на Гарматія: його ідеали не лякали вірних псів царизму (Стельмах, І, 1962, 329);
// перев. з означ. Уживається як лайливо слово.
Еней на старших галасає, Мерщій до себе їх ззиває І мовить..: «Моєї мови не жахайтесь.. І зараз з військом одправляйтесь Брать город, де паршивий пес, Латин зрадливий, п’є сивуху..» (Котл., І, 1952, 288).
Значення в інших словниках
- пес — пес іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- пес — Собака, БАРБОС, гавкун; (маленький) цуцик; (хто) посіпака, вислугач, вислужник, цербер, лай. псявіра. Словник синонімів Караванського
- пес — [пес] пса, м. (на) пс'і/псов'і, мн. пси, пс'іў Орфоепічний словник української мови
- пес — пса, ч. 1》 Те саме, що собака. || Собака-самець. 2》 перен., зневажл. Про погану, негідну людину, яка своїми вчинками, діями викликає обурення й загальний осуд. || кого, чого, перев. у сполуч. зі сл. вірний, сторожовий і т. ін. Про чиїхось посіпак. || перев. з означ. Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пес — Пес, пса, псо́ві, псом, псе! пси, псів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пес — ПЕС, пса, ч. 1. Те саме, що соба́ка. Пес бреше, а вітер носить (Номис); Завили пси надворі, Зареготалися псарі (Т. Шевченко); Крізь відчинену кватирку здалеку, з центра міста, линули чудні й моторошні звуки: валували пси і кричали люди (Ю. Словник української мови у 20 томах
- пес — пес: ◊ би́тий пес досвідчений, бувалий чоловік (ст): Бо ж і справді не хотілося мені вірити, щоб такий битий пес, як він, дав себе завести на поліцію, мов баран на заріз... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- пес — Жив, як пес — загинув, як собака. Погано жив і так само помер. Яка з пса солонина, така з дядька дитина. Дорослий чоловік не може бути дитиною. Яка з пса солонина, така з зятя дитина. Зять ніколи не буде рідною дитиною. Приповідки або українсько-народня філософія
- пес — зійти́ (перевести́ся) на пси. 1. Поступово втратити свою силу, значення. Тепер наш Борислав зовсім на пси зійшов! (І. Франко); Без церкви усяке благе діло зійде на пси (Василь Шевчук). 2. Втратити свої риси, характерні якості; занепасти. — Хіба то дівка?... Фразеологічний словник української мови
- пес — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм. Словник синонімів української мови