1. Словник синонімів української мови

пика

ОБЛИ́ЧЧЯ (передня частина голови людини), ЛИЦЕ́, ВИД, О́БРАЗ розм., ФІЗІОНО́МІЯ розм., ФІ́ЗІЯ розм., ЛИК поет., заст., ПАРСУ́НА заст., МО́РДА вульг., РИ́ЛО вульг., ПИ́КА вульг., ПИ́СОК вульг., БУ́ДКА вульг., МАРМИ́ЗА вульг., МАРМУ́ЗА вульг., ТВАР ч. і ж., заст., вульг. — Їсти хочеш, і сім'я теж. Я нагодую! — Повернувся обличчям до гурту і звелів: — Мішок пшениці! (В. Барка); Параскіца зашарілась вся. Сором гарячою хвилею залляв її лице (М. Коцюбинський); На широкім дядечковім виду промайнуло щось подібне до співчуття (М. Стельмах); В його думках серед того крику і стогону.. знову виникав пишний образ з червоними калиновими устами, з палкими чорними очима (І. Нечуй-Левицький); При кожному слові він підскакував на стільці — і хутко повертав на всі боки голову з маленькою мавп'ячою фізіономією (Ю. Бедзик); Ілько Дзюнька має, на жаль, фізію таку, що ні людям показать, ні самому подивитись (Є. Гуцало); Як солодко було б, моя Психеє, лик Ясний твій созерцать (П. Куліш); Навіть зовнішньо Мостовики не різнилися поміж собою. Становище передавало в спадок і кров, і норов, і парсуну (П. Загребельний); Вигукнув (Прудивус) ще одне слово.. і дав різвому зальотникові в морду (О. Ільченко); Всякому своє рило мило (прислів'я); Він (економ) іде спокійненько, і його товста пика червоніє на сонці (Ю. Яновський); Жменяк старий дав синові два рази по писку, а той стояв перед ним, .. як закопаний у землю (М. Томчаній); Веселощі змилися з мармизи поліцая і вона затвердла, мов луб (М. Стельмах); — Ах ти цуценя погане! Що це ти написав? — накинувся й я тоді на Матвія. — За вухо його! — По мармузі! (Л. Яновська); — Я згоден, — заявив Макар Волосюта, виблискуючи повнокровною широкою твар'ю (І. Микитенко); Ой любив я дівчиноньку білявого твару (пісня).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пика — Пи́ка: в пику: — тут: всупереч [55] — тобто — на зло [XIX] Се і спонукує мене подати свій план популярних видавництв, і що більше... Словник з творів Івана Франка
  2. пика — пи́ка іменник жіночого роду потворне, бридке, неприємне обличчя — зневажл.; обличчя людини, звичайно опасисте, свіже, рожеве розм. Орфографічний словник української мови
  3. пика — вул., мармиза, парсуна, морда, писок, рило, сурло; п! ОБЛИЧЧЯ. Словник синонімів Караванського
  4. пика — див. лице Словник синонімів Вусика
  5. пика — -и, ж. 1》 зневажл. Потворне, бридке обличчя. || Обличчя людини, комусь неприємної, несимпатичної. Червона пика. 2》 розм. Обличчя людини, звичайно опасисте, свіже, рожеве і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. пика — Пи́ка, -ки, -ці; пи́ки, пик Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пика — ПИ́КА, и, ж. 1. зневажл. Потворне, бридке обличчя. – Явдошка та Софійка зовсім дурепи. Ані посагу, ані краси. Мріють про старшин. І який старшина поласиться на такі пики (З. Тулуб); Гарне мав обличчя зав, Нині – синю пику. Словник української мови у 20 томах
  8. пика — И, ж. 1. Обличчя. Бляха, хворію, та ще й пика рельєфною стала (І. Карпа). 2. лайл. Неприємна людина. Приберіть цю пику звідси. Словник сучасного українського сленгу
  9. пика — верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Фразеологічний словник української мови
  10. пика — ПИ́КА, и, ж. 1. зневажл. Потворне, бридке обличчя. — Явдошка та Софійка зовсім дурепи. Ані посагу, ані краси. Мріють про старшин. І який старшина поласиться на такі пики (Тулуб, Людолови, І, 1957, 89); // Обличчя людини, комусь неприємної, несимпатичної. Словник української мови в 11 томах