пиряти

БІ́ГАТИ (швидко пересуватися на ногах у різних напрямках), ЛІТА́ТИ підсил. розм., НОСИ́ТИСЯ підсил. розм., ПИРЯ́ТИ підсил. розм., ШМИГА́ТИ підсил. розм., ШМИГЛЯ́ТИ підсил. розм.; ГАНЯ́ТИ підсил. розм. (метушливо); ГАСА́ТИ підсил. розм. (жваво). Алі прудкіше бігав од човна на берег, весь забризканий піною (М. Коцюбинський); Заклопотаний літав по всіх усюдах хлопчик (М. Рудь); Навколо богунців роями носиться дітвора. Увесь народ вийшов їм назустріч (О. Довженко); Бігає (Солоха) за собакою та все кричить: Лишка! Лишка! Собака й сюди й туди, — а вона пиряє за нею (Панас Мирний); Під ногами дорослих шмигала галаслива дітвора (Д. Бедзик); Охрім шмигляє через дорогу раз, удруге (Григорій Тютюнник); Вітя широченними ступнями ганяє по двору (С. Васильченко); Правда, можна було дивуватися з того, що старий сивочубий і сивовусий дід гасає за м'ячем разом з дітлахами (Ю. Збанацький). — Пор. 1. бі́гти.

НОСИ́ТИ кого, що (нести кого-, що-небудь — із значенням повторюваності, тривалості цієї дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках), ТАСКА́ТИ фам. рідше; ТЯГА́ТИ, ПИРЯ́ТИ розм. (щось важке, велике, громіздке); НОСИ́ТИСЯ з ким-чим, розм. (багато, довго). Бійці носили ящики з мінами (О. Гончар); Жінки повз нас таскають на головах камінь (М. Коцюбинський); Вже ось кілька днів тягав на собі такі мішки і Марко (І. Цюпа); Бурштейн.. сів на стілець з таким змореним виглядом, наче він сам пиряв по кімнаті важку швейну машинку (А. Дімаров); Носиться (Уляна) цілими днями із ним (сином Івасем), з рук не спускає (Панас Мирний). — Пор. 1. нести́.