писака

ПИСА́КА зневажл. (плідний, але бездарний письменник, журналіст), БОРЗОПИ́СЕЦЬ ірон., БАЗГРА́Ч ірон., ПИСЬМА́К заст.; ГРАФОМА́Н (той, хто прагне до письменницької діяльності, не маючи до цього хисту); ВІРШОМА́З зневажл., ВІРШОРО́Б зневажл. (бездарний поет). (Пронашка:) Я розмовляв учора з Чайченком. Він знає автора статейки. Це дрібний і безпринципний писака (І. Микитенко); Нехай лютують борзописці, обливають його (Оноре де Бальзака) помиями (Н. Рибак); Один собі письмак (Нащо казати, звали як?), Надумавшись, пісні складать почав (Олена Пчілка); Вона не розуміла психології початківців, не знала, що.. вони часто бувають схожі на графоманів (О. Гуреїв); У стінгазеті вмістив (Яша) пару наївних, риторичних віршиків, за які Вова висміяв його і не називав тепер інакше, як віршомазом (О. Копиленко); Це була відповідь тим віршоробам, які загрузли в шкільній схоластиці і хвалебні оди тиранам видають за поезію (П. Колесник). — Пор. письме́нник, 1. пое́т.

ПИ́САР іст. (людина, яка професійно займалася переписуванням паперів, складанням прохань тощо), ПИСЕ́ЦЬ, ПИСА́КА заст.; ПЕРЕПИ́СУВАЧ (той, хто займався переписуванням чогось). — Пішов в писарі в громаду.. Пишу собі, з людьми братаюсь (Т. Шевченко); До лодій прийшли цареві мужі.. з тлумачами й писцями (С. Скляренко); Нашукала я собі знов писаку, начеркав він мені прошення (А. Кримський); Я приніс із собою до гуртожитку книжки, друковані для сліпих, і рукопис твору, який я диктував кільком добровільним переписувачам (Ю. Яновський).

ПИСЬМЕ́ННИК (той, для кого літературна діяльність є професією), ЛІТЕРА́ТОР, ЛІТЕРА́Т заст., ПИСЬМО́ВЕЦЬ заст., ПИСЬМА́К заст., ПИСА́КА заст., зневажл. З сучасних українських письменників мені більше подобаються Стефаник, Франко, Мирний, Кобилянська, Леся Українка, Самійленко (М. Коцюбинський); (Острожин:) Літератор наших часів мусить відчувати на собі всі підвищення і пониження температури громадського організму (Леся Українка); З усіх руських літератів знає лиш він один (О. Маковей) мене (О. Кобилянська); Яка ж то може бути така література, де б усі письмовці писали однаково? (Леся Українка); — Ще й в газетах обсміють, опоганять і наглузуються якісь письмаки (І. Нечуй-Левицький); (Петро:) Один хлопець приніс мені на прочитання свої вірші й просив сказати, чи буде з його писака, чи ні (В. Самійленко).

ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст., ВІРША́Р заст.; ЛІ́РИК (автор ліричних віршів); БАРД, МЕНЕСТРЕ́ЛЬ (у середні віки — мандрівний поет-музикант; сучасне — поет, який виконує свої вірші в супроводі музики); ПІСНЯ́Р (автор текстів пісень або той, хто виконує свої вірші в супроводі музики). Зорі на небі, як в полі волошки, зривають поети і в'яжуть вінки на білії чола коханим своїм... (Т. Осьмачка); Ти, співець, заплутався в тенета Ритмів, рим (Т. Масенко); На легкім крилі уяви Вгору зноситься піїт (переклад М. Зерова); Люде добрі! пожалійте Бідолашного піїту, Що від горя, від наруги За слізьми не бачить світу (В. Самійленко); Пушкін і Лермонтов правдиві поети, а не версифікатори тільки, люди великого таланту, признаного усією Європою (М. Драгоманов); Як ті квіти перворожі, Слава не зів'яне, Її струнами прокажуть Піснярі-бояни (П. Усенко); — Синьйоре, ви, певне, знаєте, що Примас був великий латинник і завзятіший над усіх віршувальник (переклад М. Лукаша); Їздили тоді Милорадовичі до Галаганів послухати мужицького віршописця... (Ф. Бурлака); Колись... давно... оцим напівантичним краєм у сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник (М. Драй-Хмара); Я себе не лічу за віршівника і через те мої вірші, може, й не задовольнять справжнього віршівника (Панас Мирний); Ми знаємо й про такі факти, що українці переписували собі твори галицьких віршарів (І. Франко); Поезія Роберта Бернса, народного барда Шотландії, викликала чималий інтерес української інтелігенції в другій половині XІX ст. (з журналу); То розтинає даль не менестрель Гренади, — попід землею йде далекий зброї гул... (В. Сосюра). — Пор. 1. писа́ка.